Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Дмитро — командир першої артилерійської самохідної батареї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, яка визволяла Ізюм.
Незважаючи на молодий вік, він брав участь у боях на Донеччині та контрнаступі на Харківщині.
Бойовий шлях Дмитра розпочався з боїв на сході України.
— Цьогоріч я достроково випустився з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У місці призначення прийняв батарею і майже відразу вирушив на вогневі позиції, — розповідає Дмитро.
Його самохідна артилерійська гармата 2С9 «Нона» здійснювала вогневе ураження противника поблизу Авдіївки, Новобахмутівки, Соледара та Новоселівки Другої.
Операція зі звільнення Ізюма розпочалася 5 вересня, коли бригада Дмитра отримала наказ рушати на вогневі позиції
— Ми отримали наказ, провели артилерійську підготовку і почали висуватися через населені пункти Пришиб, Вербівка, Веселе, Левківка. Йшли у напрямку Ізюма, — згадує хлопець.
Дмитро розповідає, що ворог просто біг, кидаючи стрілецьку зброю та велику кількість боєприпасів до неї.
— Серед покинутого були і боєприпаси до моєї артилерійської системи. Все було справне і майже нове. Ворог тікав без зупинки на перепочинок, тому що ми провели точні артилерійські розрахунки, накривали його вогнем. У росіян величезні втрати. Рядовий російської реактивної батареї виліз прямо на нас та здався в полон. Як виявилося пізніше, він був російським кадровим військовим, заряджаючим у реактивній батареї. Запевняв нас, що нікого не вбивав, — розповідає Дмитро.
Хлопець впевнений, що кожен кілометр української землі буде звільнений від рашистів, принаймні він та його підрозділ докладуть до цього максимум зусиль.
