Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
У реаліях часткової пакетизації, що триває, мокшан на фоні розгрому більш-менш боєздатних частин колишньої росії, керівництво потішної армії роздає свіженьким фаршикам іржаві автомати калашникова та радянські каски часів Другої світової. Звітують про це самі ж незадоволені рашисти, викладаючи відео в соцмережі.
Рясно осипаючи відбірними вялікорускімі матюками все на світі, окупанти бідкаються, що керівництво сказало їм, мовляв, ви ж танкісти, навіщо вам автомати? Питання про те, навіщо їм взагалі видають автомати, іржаві чи ні, вочевидь, горе-вояки спитати забули. Або не насмілились – на росії можна «від’їхати» за грати за «дискредитацію СВО», якщо припустити, що другу з кінця армію світу роками розкрадали, малюючи на папері та кривляючись у ЗМІ про аналоговнєтность російського озброєння та могутню міць руського алкаша, який однією лівою заборює по п’ять НАТ на дню.
Можна також здогадатись, що танки у згаданих танкістів будуть у ще гіршому стані, адже серед застарілої радянської техніки відбиратиметься та, що їде, а не та, що стріляє – як-не-як, воєнкому треба відзвітувати, що він відправив двісті голів скота, а що вони будуть там робити – його не цікавить, та це й не має значення, адже більшість з них все одно не отримає нагоди стріляти, бо будуть знищені з безпілотників та артилерії.
Складається враження, що російське військове керівництво адаптує нову-стару стратегію закидання м’ясом у кращих традиціях «совку»: одна гвинтівка на трьох, ні кроку назад, баби народять ще. Але є одне але: у сучасної росії навіть і близько немає тих ресурсів, які радянський союз встиг награбувати з окупованих провінцій, а технічний прогрес із часів Другої світової стрибнув набагато далі у порівнянні з середньовічною постапокаліптичною клептократією, якою росія є і була весь цей 31 рік. І хоч можна припустити, що колись голі-босі раби з пляшками запалювальної суміші ще могли з шаленими втратами спалити танк, зараз такий номер не пройде.
Тому можна хіба що поспівчувати метиловим дідовоєвалам та порадіти: сьогодні вони отримають омріяну можливість «павтаріть», як і грозились вже багато-багато років. Але хто буде тримати палки з новими дідами після від’ємної перемоги? Час покаже, любі росіяни.
Фото та відео з соцмереж
Пілоти Департаменту активних дій ГУР МОУ показали, як нищать особовий склад ворога та спопеляють ворожі військові цілі на Запорізькому напрямку.
Слідчі СБУ вважають воєнним злочином російський удар по будівлі Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, який знаходиться біля ЧАЕС.
Найбільше ворог атакував на Гуляйпільському напрямку, де відбулося 20 боїв.
Оператори 3-го батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж» зробили успішну засідку.
Підрозділи Middle-strike ССО ЗСУ уразили у ніч проти 7 червня нафтобазу «Семиколодезянська» та нафтовий термінал в окупованому Криму.
За три рокі на позиціях окупанти глибоко врилися в землю, щоб сховатися від дронів.
Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…