Здається, що є спільного між надсучасними дронами та тракторцями? Тим більше — коли їх розділяє практично ціла епоха технічного прогресу — понад сто років. Виявляється, що така…
Національна гвардія України продовжує розповідати про героїв, які день за днем зі зброєю в руках відстоюють нашу незалежність та боронять рідну землю від ворожих зазіхань.
Новий матеріал розміщений на сайті Нацгвардії України 22 вересня, після звільнення оборонців «Азовсталі» із полону.
З 2014 року бійці окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України гідно давали відсіч терористам на Донбасі, а нині, з початком повномасштабної агресії, боронили Маріуполь. Упродовж багатоденної облоги, під щоденними ракетними й артилерійськими ударами, вони, у складі гарнізону, нечисельного у порівнянні з багатотисячною ордою загарбників, тримали оборону міста 86 днів.
Свого часу про «кіборгів» Донецького аеропорту казали: «Вони витримали, не витримав бетон». Це визначення якнайкраще ілюструє й звитягу захисників Маріуполя. Ворог стер з лиця Землі місто-півмільйонник, проте у нього немає такої зброї, щоб зламати дух «азовців».
Один із цих героїв — зовсім молодий командир роти «Азову» Лев Пашко. У свої 22 роки випускник Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» має чималий список воєнних заслуг, що зробив би честь сивочолому ветерану.
Прийшов в ОЗСП «Азов» у 2017 році, щойно йому виповнилося вісімнадцять років. Юнак не вагаючись обрав собі позивний Хорус — ім’я давньоєгипетського бога полювання, неба і війни. Наш український, «азовський» Хорус, почавши службу солдатом і пройшовши кілька курсів підготовки, вправно бив загарбників, захищаючи місто-герой Маріуполь.
Указом Президента України № 168/2022 від 25 березня 2022 року Лева Пашка було нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Невдовзі після відзначення першою державною нагородою Хорусу було присвоєно чергове військове звання «лейтенант».
Лев — досвідчений лідер, який вміло керує підпорядкованим підрозділом, успішно виконує поставлені завдання та безжалісно знищує ворога. Завзятістю та сміливістю він надихає побратимів на перемогу у, здавалося б, безнадійних ситуаціях.
26 березня з боку села Гнутового противник здійснив чергову спробу прориву оборони захисників Маріуполя. До міста сунула колона з п’яти танків та двох бойових машин піхоти. Група гвардійців під командуванням лейтенанта Пашка виступила назустріч ворогу. Коли показалась ворожа техніка, Лев упевнено поцілив із гранатомета в одну із російських БМП-2. З палаючої машини стали вистрибувати піхотинці, але другий постріл не забарився і восьмеро загарбників зустріли свою загибель в українському степу. Решта непроханих гостей стали розгортатися у бойовий порядок, намагаючись зайняти оборону.
«Азовців» вони явно не бачили. Спостерігаючи за їхньою метушнею, група лейтенанта Пашка здійснила прихований маневр та вдарила по колоні з лівого флангу. Два російські танки були знищені в першу хвилину бою, один із них особисто підбив саме Хорус. Дарма противник намагався втекти! Наші спецпризначенці перейшли у контрнаступ, спалили майже всю техніку та перевели у категорію «двохсотих» щонайменше 30 окупантів. При цьому лейтенант знищив дев’ятьох загарбників, а одного взяв в полон, а також захопив уцілілу БМП та радіостанцію противника.
28 березня силам агресора вдалося прорвати оборону наших військ між селами Гнутове та Черненко. Розвідка з’ясувала, що росіяни планують переправити через річку Кальміус три танки та шість вантажівок. Зведена група під командуванням Хоруса висунулась у напрямку руху противника. На щастя, було вже темно, коли окупанти розпочали переправу. Приховано наблизившись до ворога на відстань прямого пострілу, лейтенант Пашко поцілив у танк та вантажівку. Зав’язався бій, упродовж якого Лев знищив щонайменше 13 російських солдатів та 3 вантажні автомобілі з боєприпасами. Завдяки героїчним діям спецпризначенців та, зокрема лейтенанта Пашка, окупанти зазнали величезних втрат і відступили. Противник продовжував кидати до Маріуполя живу силу та техніку, і, попри шалений спротив українського гарнізону, стискав кільце навколо міста.
1 квітня загін противника вийшов на околицю Маріуполя й заходився облаштовувати блокпост. Лейтенант Пашко чудово розумів, що ворожий підрозділ переважає «азовців» і чисельно, і озброєнням, до того ж його з кількох боків прикривала артилерія. Та попри все це, Хорус наважився на штурм. О 15.30 він спланував дії підлеглих, довів порядок висування та роботи кожному з них, а вже о 16.45 на місці ворожого блокпосту майорів прапор України.
П’ятнадцятьом відчайдушним гвардійцям «Азову» протистояли близько півсотні російських окупантів, танк та чотири бойові бронемашини «Рись», проте у результаті бойового зіткнення було знищено всю техніку та половину особового складу ворога. І це лише кілька прикладів особистої мужності та виняткового військового професіоналізму молодого командира.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу Указом Президента України № 251/2022 від 17 квітня 2022 року лейтенанту Пашку Леву Валерійовичу присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
