У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Цими днями у столичній мистецькій галереї «АВС-арт» відкрилась виставка маріупольських художників Володимира Харакоза, Сергія Баранніка та Олександра Бондаренка «ХАРБАРБОНД. Знак Маріуполя». Кілька років тому, до початку повномасштабного вторгнення рашистів в Україну, вони започаткували проєкт «Культура та мистецтво єднають країну», до якого їх спонукали події в Маріуполі 2014–2015 років.
За словами художників, проєкт «Культура та мистецтво єднають країну» — це протидія «русскому міру», це реакція на безглузду антилюдську агресію з боку росії, це жест ненависті до російської свідомості. Можна лише уявити, наскільки мистцям уже тоді боліло за своє місто, культуру, країну… Нині ж війна розкидала їх по всій Україні: Володимир Харакоз — на Сумщині, Сергій Бараннік — на Закарпатті, Олександр Бондаренко — у Дніпрі.
— Свого часу маріупольці Харакоз, Бараннік і Бондаренко об’єдналися в творчу групу і за початковими літерам прізвищ вигадали собі назву — ХарБарБонд, — пояснює арт-директор галереї «АВС-арт» Алла Маричевська. — Володимир Харакоз виїхав із Маріуполя до Конотопа ще до повномасштабного вторгнення росіян, але однак попав і там під окупацію. Бараннік із Бондаренком до останнього тримались у рідному місті, але коли міни почали влучати в їхні будівлі, вирішили негайно виїжджати, залишивши там свої майстерні та чимало полотен. Сім років тому ми організовували виставку цієї творчої групи. І от тепер захотілось знову зібрати їх. Дуже хвилювалась, чи відгукнуться художники на запрошення, все ж таки час зараз неспокійний. На щастя, хвилювання виявилися марними, і виставка успішно працює.
За словами Алли Володимирівни, мистцям притаманний власний творчий стиль, який характеризується широким колірним діапазоном. Проте, якщо Харакоза і Бондаренко сповідують у своїх творах абстракціонізм, то творчість Баранніка вирізняється фігуративним живописом на воєнну тематику. Серед сірих і темних тонів на його полотнах майже скрізь присутній зелений паросток — символ життя.
Мистецтвознавиця Марина Стрельцова відзначає, що якою б руйнівною для групи ХарБарБонд не виявилася нова фаза війни, присутність котрої в своєму житті так чи інакше художники відчували останні вісім років, вона не знищила їхній потяг до прекрасного, великої гуманістичної сили мистецтва. Всупереч усьому вони творять вишуканий світ, сповнений колірної гармонії й витонченості формальних та структурних зв’язків. А присутній у роботах Баранніка момент «плакатності» уможливлює розсудливий та позбавлений зайвої емоційності оптимістичний погляд у майбутнє України. Попри окремі трагічні сюжети, твори мистця дарують надію на нашу Перемогу.
— Неодноразово запитувала себе: чому, незважаючи на війну, творчі люди не впадають у відчай, а працюють, — розмірковує в розмові Алла Маричевська. — І знаходжу відповідь у ментальності українців, у притаманності їм вітаїзму, тобто сприйняття дійсності як безперервного руху життєвих сил, переважання оптимістичного світобачення, віри у творчі можливості, піднесення національного ідеалу тощо.
Мистецтво Харакоза, Баранніка і Бондаренка сьогодні презентовано в столиці потужно і яскраво. Їхня виставка дійсно єднає всю країну, авторськими символами й знаками утверджуючи невидимі, але відчутні на рівні серця живі комунікативні зв’язки на наших теренах від півночі до півдня, від заходу до сходу.
Виставка маріупольських художників працюватиме в галереї «АВС-арт» до 7 жовтня.
