Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
На Сумщині з почестями поховали командира реактивного взводу старшого лейтенанта Андрія Мусієнка, який загинув унаслідок ракетного удару в Донецькій області.
− Він для нас усіх був, як рідний син, він був дуже порядний, працелюбний. Самотужки всього досягав. Ніколи не жалівся, що чогось не вистачало. Завжди усміхнений, дотепний, його всі поважали та любили. І коли він пішов служити у 2014 році в лави Збройних Сил, ми всі допомагали йому, щоб він не мав потреби в чомусь. Повернувся додому, і ми були дуже раді. Та знову пішов воювати добровольцем вдруге. Кожен день телефонував. А цей артилерійський обстріл забрав його в нас. Ми ніколи його не забудемо, він приклад для нас усіх, − пригадала з сумом тітка Андрія Мусієнка.
Водночас провели і в останню путь капітана Максима Сєрікова, командира мінометної батареї, який загинув під час артобстрілу на Донеччині.
− Для мене і для всіх нас він − Герой. Максим був дуже гарною людиною. Він за всіх хлопців завжди казав – для мене найголовніше, щоб хлопці мої лишилися цілі та неушкоджені. У нього мрія була – перемогти та повернутись додому, до сім’ї. Я його дуже кохаю і кохатиму до кінця своїх днів. Хай земля йому буде пухом. Він був золотою людиною, командиром, − зазначила дружина Максима Сєрікова.
Фото Олександри Сиси
