Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Після деокупації Богородичного, що на Донеччині, українські військові зайшли в геть зруйноване село, в якому вціліло до десятка будинків на околицях. Серед вулиць стоїть підбита українськими воїнами бронетехніка рф. З місцевих жителів залишилися чоловік із хворою мамою, прикутою до ліжка, та дідусь із перебитими пальцями, який переховувався від рашистів у підвалі й до приходу українських військових звідти не виходив. А ще обезголовлені тіла, гори лайна та покинута техніка з боєприпасами.
— Ми понад місяць стояли на позиціях, не давали просуватися ворогу. Потім зайшли в село, спротиву не було, вочевидь ми страшніші, ніж вони думають, — каже український воїн Федір.
Його побратим Устим розповів, що заходили в населений пункт із саперами, ворог позалишав розтяжки на вулиці та в будинках, замінував школу, у якій організував кімнату розпусти.
— За допомогою ПТРК знищили їхні танки, БМП, бронетранспортери. Нам допомагали артилеристи, вони чудово нас прикривали. Ворог залишив дуже багато боєприпасів: ракети, гранати, боєкомплекти для автоматів, зброю. Ми це все збираємо, збираємо і збираємо, — розповів Устим.
В одному з будинків, окупант залишив свій щоденник, у якому написаний вірш, плани на майбутнє та список «двохсотих».
— Я сам із Луганська і служу вже 5 років, та такого ще не бачив. Я був у Гостомелі, ми зачищали аеропорт. Коли йшли на зачистку, були без їжі, але ми ні в одну квартиру чи дім не залізли. А це, як видно, суцільне мародерство. Коли зачищали село, знайшли викрадені та спаковані плазму, генератор, які вони не встигли забрати, — розповів Даніїл, воїн ЗСУ.
Залишили окупанти й уцілілу техніку. Деякі машини придатні до використання, інші ж підуть на запчастини.]
— Наші артилеристи молодці, постаралися й попалили їх максимально. А те що вціліло, піде на запчастини. Залишили вони нам багато боєприпасів, їх просто тьма. Тут у них були серйозні позиції. Один танчик нас довго «кошмарив», наш боєць два дні його ловив, щоб вибити. А так, тут уже нема села, одні руїни. А раніше тут люди гарно жили, були чудові будинки. Щодо техніки, яку вони залишили, на вигляд наче й нормальна, навіть є екземпляри, які запускаються і їдуть, але чомусь дизель у кабіну затікає, є й інші нюанси. Робочих машин не так уже й багато, але донорів та запчастин у нас буде вдосталь, — розповів український воїн Дмитро.
Фото авторів
