Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
АрміяInform продовжує розповідати про війни з росією. У 22-й серії проєкту «30 війн із Zаклятим сусідом» — історія про знищення імператрицею катериною ІІ Вольностей Війська Запорозького.
Спровокована Коліївщиною чергова російсько-турецька війна завершилася на користь російської імперії. Запорозьке козацтво, що воювало на боці росії, сподівалося на нагороди та щедрі дарунки від імператриці катерини ІІ. Але очікування милості від москалів були марними.
Навесні 1775 року під час переходу з Дунаю на Волгу для придушення повстання під керівництвом Омеляна Пугача російське військо отримало наказ про ліквідацію та анексію Вольностей Війська Запорозького — останньої козацької автономії на півдні України.
15 червня 1775 року війська під командуванням генерала Петра Текелія (66 тисяч осіб, 50 гармат) та генерала Федора Чорби оточили столицю Вольностей Війська Запорозького Низового Нову Січ і вже наступного дня здобули її. За наказом Текелія Січ було повністю зруйновано. Цінне майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги.
14 серпня імператриця катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацьку лицарську Січ звинувачено в намірах «розірвати залежність від престолу» та проголосити «область абсолютно незалежну під своїм власним управлінням».
Ліквідація козацьких автономій в Україні була одним із пріоритетів катерини ІІ від часу сходження на престол. 1764 року було ліквідовано Гетьманщину, через рік — полково-сотенний устрій на Слобожанщині. Ліквідацію Вольностей Війська Запорозького Низового дещо відтермінували Коліївщина та війна з османами. Проте планів імператриці щодо централізації і посилення самодержавної влади вони змінити не могли.
Землі Вольностей Війська Запорозького Низового після ліквідації полково-сотенного устрою увійшли до складу Новоросійської та Азовської губерній.
Близько 5000 запорожців, які відмовилися від російського підданства, переселилися в гирло Дунаю і заснували там Задунайську Січ. Османський султан видав козакам клейноди — булаву, бунчук, печатку та висвячену Константинопольським патріархом корогву. Задунайці впродовж півстоліття воювали проти росіян на боці Османської імперії.
Частина запорожців, що залишилася в підданстві російської імперії, утворила Вірне (згодом — Чорноморське) козацьке військо, яке згодом переселилося на Кубань. Також було сформовано військово-поселенські Нововербований козацький та шість пікінерних полків.
5 грудня 2020 року 27-й реактивній артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України присвоєно почесне найменування «імені кошового отамана Петра Калнишевського».
