Назви цих елітних підрозділів мало що скажуть широкому загалу, і мало хто впізнає серед перехожих грізних бійців ЗСУ. Отже, хто ці люди, і як потрапити…
Історія не встигає за нашими танками. Кліо у розпачі дивиться з Олімпу на стрімкий рух наших військ. Пил історії лягає на зірвані триколори та трупи російських окупантів.
Міста, які нещодавно були для росіян глибоким тилом захоплених територій, раптово чують розриви українських снарядів та характерний гул танкових двигунів. Біля розбитої вантажівки – вже не розібрати, якої вона марки – валяється труп, притиснутий половинкою розколотого унітаза.
Життя буває точніше за будь-які метафори – загарбники, які мріяли «повернути Україну», драпають із краденими унітазами.
Біля дороги на кинутій БМП бійці квапливо задувають із балончика з фарбою Z і малюють білий хрест.
Не знаю, кому спала на думку ця ідея, але білий хрест на броні наших танків – тролінг 80-го рівня.
У посадці помічено ворушіння – на фігурах немає синього скотчу, і туди тут же, без розмов, летять кулі.
«Вони не повинні встигнути підняти руки» – за характерним «беметом» впізнається ізраїльтянин. На запитання, навіщо він приїхав сюди, відповідає «ні, я чекатиму, поки ці п…ри на Голани із Сирії попруть?»
Біля школи, в якій росіяни влаштували склад, на смітнику – купа підручників та портрети головного рашиста – їх уже встигли викинути. Набір шикарний – разом із підручниками завезли і «3,14дагогів». У Куп’янську деяких з них вже затримано – як казав німецький вчений Оскар Пешель: «Народна освіта відіграє вирішальну роль у війні… коли прусаки побили австрійців, то це була перемога прусського вчителя над австрійським шкільним учителем».
Те, що відбувається в наші дні – це уроки. Уроки історії України й українсько-російських відносин.
Уроки історії для Європи і для США.
Уроки та іспити.
Україна уроки вчить старанно, і українська армія складає іспити на «відмінно».
