Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Заперечення, гнів, торгівля, депресія, прийняття. Це, згідно з теорією Кюблер-Росс, стадії, які проходять люди, коли переживають горе.
Наразі ці психічні метаморфози проходять російські нацисти – як цивільні, так і військові – через успіхи Збройних Сил України на фронті. Із втратою окупантами Балаклії та подальшого оточення рашистських загарбників істерика «побєдобєсів» у соцмережах вражає: шквал шизофренічних казок захлеснув чи не всі Z-смітники в соцмережах. Були і вигадки про «многахадовачку путіна», і про жести доброї волі, і про тактичний від’ємний наступ у зворотньому напрямку, і про студію Довженка. Але, на мій погляд, найкумеднішою була історія про неіснуючий «героїчний самарський СОБР».
Якщо вірити інфантильним рашистам, чого, звісно, робити не варто з очевидних причин, то рівень «дєдопобєди» зашкалює, аж земля дрижить: 20 невразливих клоунів у святковому обмундируванні у штикових атаках знищують по дивізії американських найманців щосекунди. Але можна зрозуміти, що рихлі мізки жертв російської пропаганди не витримують раптового занурення в холодну ополонку об’єктивної реальності. Одним із недоліків життя у вигаданому світі є те, що він, гуркочучи, розбивається на дріб’язки під час зіткнення з беззаперечною правдою. А, як відомо з приказки, чим вище вилазиш на вежу «манямірка», тим болючіше з неї падати.
Хід думок, якщо припустити, що рашисти здатні на це, а не просто керуються інстинктами, як собаки Павлова, має йти наступним чином:
Заперечення – ніякої паніки немає, контрнаступ ЗСУ – це ІПСО.
Гнів – перемішані з відбірними «вєлікорускімі» матюками прокльони в бік кого завгодно, окрім самих себе.
Торгівля – казки про те, що наші «любі окупантіки» відступають з боєм і нищать мільйони ворогів голими руками, і ми обов’язково захопимо інші українські міста.
Депресія – концентрована російська зрада, панічні настрої і проблиски сприйняття реальності через завісу пропаганди.
Прийняття – «ми канєшно потєрялі, но вайна спєцопєрация прадалжаєтся».
І так відбувається щоразу. Коли мине шок – російські пропагандисти вигадають офіційну брехню на кшталт «ми нічєво нє потєрялі», перетворять свої втрати на втрати «нацбатальйонів», або взагалі за вказівкою вищого керівництва замовчать цю, м’яко кажучи, незручну ситуацію, а пізніше применшать втрати у десять-двадцять разів, виписавши всіх знищених окупантів у безвісти зниклих. І цільова аудиторія цирку-шапіто під назвою росія з жагою проковтне блакитну пігулку як квиток у світ, де росія – це справжня країна, її всі бояться і поважають, на росії є освіта і найвищий у світі рівень життя. Нинішні 76% росіян, які підтримують путінську війну, – це втрачене покоління психічно скалічених рабів. Вони вже ніколи не зміняться, до кінця життя залишившись тими самими орками. Але слід зазначити, що силами ЗСУ страждання багатьох «бідолах» припиняться завчасно, якщо, звісно, вони не зроблять правильний вибір – замість червоного прапора почнуть піднімати білий. Усе у ваших руках, «любі» росіяни.
Фото з мережі інтернет
