У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
У приведеному нижче тексті не шукайте навіть натяку на інформаційний хайп. Адже вояки підрозділів тактичної розвідки однієї з піхотних бригад, що обороняє передові позиції на Запоріжжі, просили автора передати свою дяку окупантам публічно. За те, приміром, що вони панічно бояться ЗСУ й воюють з нами переважно здалеку. Через страхи вони безглуздо витрачають тонни дорогоцінних артилерійських, авіаційних боєприпасів, як то кажуть, у білий світ як в копієчку, навіть на тактичному рівні.
Ще розвідники з усього серця кажуть окупантам своє спасибі за їхні «подарунки»: затрофеєні українцями сучасне російське озброєння, техніку, обладнання й спорядження останніх поколінь тощо. А особлива шана від наших відчайдухів — за архаїчну звичку ворога воювати не «головою», а «м’ясом» навіть у такій делікатній справі, як розвідка.
Про все це ми мали розмову в розвідувальному підрозділі, де воює військовослужбовець на позивний «Опер». Він до широкомасштабного вторгнення московитів мав серйозний досвід роботи в силових спецпідрозділах МВС та кримінальному розшуку. В розвідці воює з 24 лютого 2022 року.
Про бої московитів зі… свинями
Як мовилося вище — ніяких хайпів. За словами «Опера», нині головний спосіб так званої тактичної розвідки окупантів — це виявлення українських сил і позицій через вогневі артилерійські ураження та з повітря. Першу прошу не плутати з розвідкою боєм, коли ви імітуєте атаку чи наступ, виявляючи при цьому вогневі позиції, сили й засоби противника. Бо росіяни від такої світової класики далекі. Вони хаотично обстрілюють уявні й справжні райони оборони наших захисників артилерією й мінометами, рідше танками та з озброєння ББМ. А коли отримують найменшу вогневу відповідь — влаштовують на площі в кілька гектарів свинцеве пекло.
Війна — геть не смішне, це дуже страшне явище. Але є випадки «воєнних» дій росіян, над якими побратими «Опера» відверто потішаються. Як-то нещодавнє «повне знищення» ними «ротного опорного пункту ЗСУ». Тієї ночі над українцями вела повітряну розвідку ворожа ланка БПЛА «Орлан-10», про що нашим Силам оборони було добре відомо. Оператори «Орланів», виходячи з подальших дій окупантів, за допомогою тепловізійного обладнання ідентифікувала певний наземний об’єкт як українські позиції, зайняті сотнею вояків.
Той «тактичний об’єкт» окупанти кілька днів прасували, перемелювали й випалювали: двома ланками штурмових літаків СУ й ударних гвинтокрилів, РСЗВ «Град», танками, САУ, з озброєння ББМ, мінометним вогнем й великокаліберними кулеметами. Застосували навіть… фосфорні боєприпаси.
А «противником» виявилися… біля сотні голодних свиней з розтрощеного раніше їхньою ж артилерією тваринницького господарства…
Про війну «головою» й «м’ясом»
«Опер» та його побратими розповідають, що класичної боротьби груп тактичних розвідок між ними та росіянами в районі їхньої уваги також практично не існує. Чоловіки чудово знають, хто протистоїть нашим підрозділам, які в них наявні сили й засоби, склад командування тощо. Різниця в характері розвідувальних дій не просто разюча, а принципова. Мали місце неодноразові випадки, коли командири противника висилали у «пошук» чи «розвідувальний вихід» групи в напрямку наших позицій. Але виходи тих буквально смертників були настільки непрофесійними, що їх по-тихому повністю нищили в першій-ліпшій лісосмузі або зморшці місцевості. Характерно, що від усіх «лихих спеців» противника різко тхнуло дешевою горілкою.
— На відміну від московитів — ми працюємо за сучасними техніками й тактиками, прийнятими в арміях країн НАТО. А в дечому навіть краще — це мені відомо на прикладі вояків Іноземного легіону, із якими ми деякий час співпрацювали на іншому напрямку. При плануванні кожного виходу чи рейду враховуємо усі дані попередньої радіоелектронної, повітряної, оптичної та навіть агентурної розвідки. І йдемо, працюємо, повертаємося тихо, завжди з позитивним результатом, — каже «Опер».
На цій ділянці оборони ми діємо відносно нещодавно. Однак, за роздобутою нами інформацією вже знищено більше ніж три десятки одиниць бойової техніки окупантів. Знешкоджену живу силу противника порахувати важко.
А для цього потрібні «залізні бубонці» — вибачте за вираз, але це прийнятий у нас термін. Буквально днями був розвідвихід групи, в склад якої ми завбачливо включили двох снайперів. Вони принесли із собою купу розвідувальної інформації про зміни в силах та засобах, розташуванні конкретних підрозділів противника. Під час справи для безперешкодного просування підрозділу снайперам довелося «зачистити» двох орків.
Але повернення групи було дуже складним і важким. Через вогневу активність ворога вона не могла повернутися завчасно погодженим маршрутом. Довелося через ланцюжок обговорених прийомів його змінити й зробити так, щоби групу зустрів інший український підрозділ, не наразивши себе та розвідників на небезпеку. В підсумку за їхніми даними була знищена певна кількість ворожої бойової техніки й живої сили.
Узагалі ми на цій ділянці оборони відносно нещодавно. Однак, за роздобутою нами інформацією вже знищено більше ніж три десятки одиниць бойової техніки окупантів. Їхню знешкоджену живу силу порахувати важко. Хіба що ту, яку ми «зачистили» самі на землі чи із повітря, власними розвідувально-ударними «пташками».
До речі, ми ніколи не беремо із собою їжу, хіба що бандеро-батончик. Був випадок, коли із нами виходив у пошук наш колега-десантник. Він був із важким кулеметом, рюкзаком патронів у стрічках, але їжі не взяв. Після виходу, коли ми вже сіли поїсти, то запросили його до себе й запитали про причини його «голодовки». Він каже — «Краще я повернуся голодним та живим, ніж „ситим“, але мертвим». З того часу то наша свята заповідь. Беремо із собою по-максимуму найкращі західні, вітчизняні та трофейні автомати, гранатомети й кулемети, американські наступальні гранати, сучасні прилади оптичного денного та нічного спостереження тощо.
Про «подаруночки» від окупантів
Хлопці хваляться частиною затрофеєного підрозділом озброєння: новісінькі російські гранатомети, рідкісні стрілецькі боєприпаси підвищеної та специфічної дії враження, новітні автомати й кулемети виробництва минулого року, СПГ. Розвідники розповідають, що все інше зараз «на роботі у полях». А от захоплене ними БМД-3 зі смішним пробігом у 800 км, бойову броньовану машину «Тигр» вони передали іншим підрозділам — там вони корисніші.
Усе перераховане хлопці поетапно запозичили не на одному із ворожих опорних пунктів. Але по-справжньому вони пишаються надійною та ефективною стрілецькою зброєю й різноманітними гранатометами, поставленими в ЗСУ нашими міжнародними партнерами. На особливому рахунку в них і засоби оптичного та нічного спостереження. Це — вже не «радянщина»…
Про «зміїні» та мінні пастки
З цієї місцевості росіян вибили не так давно. Через те, та ще й в умовах активних бойових дій, українці не мали достатнього часу та можливостей провести ґрунтовну інженерно-саперну розвідку мінних полів й окремих мінувань. Польові дороги, лісосмуги та лісочки, балки й рівчаки рясно засіяні усіма відомими типами протитанкових й протипіхотних мін.
Утім, розвідники до того призвичаїлися. Стандартні мінування вони обходять чи знешкоджують. Складніше всього виявляти так звані вудочки, коли розтяжку влаштовують не на землі, а на деревах. Такі розтяжки окупанти оснащують шнуром, який змією непомітно обвиває гілляччя дерев. Варто зачепити гілку одягом, спорядженням чи тілом, як ти «ловишся» на рибальські гачки на кінці шнура. Й стається вибух гранати у повітрі, який в такому випадку має на порядок вищий ступінь ураження людини уламками.
Але в підрозділі навчилися не тільки виявляти усілякі такі сюрпризи. Зараз вони вміють приховано їх налаштовувати проти самого ворога, який їх встановив. Як саме — хай буде сюрпризом вже для авторів тих підлих мінувань. Заслужили ж бо?
Про розвідницький «релакс» по-фронтовому
Розвідник підрозділу «Чіча» воює з 2014 року. Якось «Опер» помітив, що побратим «заскучав». Запитав: «А чого тобі, брате, не вистачає?» Той відповідає — «Мотоцикла!» «Так купуй в тилу», — почув. «Чіча» хутко розшукав й придбав старенький повнопривідний мотоцикл МТ. На дозвіллі розібрав його до гвинтика, й зібрав, на сто відсотків відновивши.
Потім хлопці встановили на нього німецький кулемет «Браунінг» калібру 7,62 мм. І тепер триколісна бойова «тачанка» з фантастичною прохідністю по пересіченій місцевості, бездоріжжю та грязюці може виконувати бойові завдання навіть посеред протитанкових мінних полів. Скажу більше — зараз розвідники шукають ще два таких мотоцикли під інше, вже важче озброєння.
Є тут люди, просто помішані на зброї. Отримали, наприклад, для підрозділу американський кулемет М-270 калібру 7, 62 — так у людей свято! Дехто годинами з ним возиться, придумуючи різні способи його застосування. Дехто переробляє й вдосконалює трофейні міни та розтяжки, боєприпаси дистанційної активації і так далі. Пілот БПЛА на позивний «Сицилія» шукає потужний дрон, бо сам придумав механізм скидання із повітря мін 120 калібру.
Наш розвідник — усім іншим розвідник. Навіть відпочинок в нього «заточений» під війну…
Фото автора й з архіву підрозділу
