Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Наші хоробрі воїни показали, що вони здатні творити дива на полі бою, день у день знищуючи ворога, який зазіхнув на Україну. А щоб вони могли давати гідну відсіч окупанту, необхідне належне матеріально-технічне та продовольче забезпечення — у потрібних місцях і в потрібний час.
Начальник господарчого відділення одного з підрозділів повітряного командування «Південь» штаб-сержант Ірина одна з тих, хто добре розуміє: якщо не забезпечувати військових необхідними ресурсами на полі бою, успіху не буде.
— Моя робота полягає в тому, аби забезпечити військових усім необхідним: починаючи від продуктів та води, закінчуючи запчастинами, мастилом, технікою та іншим, — пояснює Ірина. — Наш підрозділ із 2014 року постійно виконував завдання в АТО/ООС, тому маємо досвід налагоджувати роботу швидко та якісно. Звісно, з початком широкомасштабного вторгнення логістична складова значно ускладнилася, але, як і раніше, попри всі загрози, для мене вкрай важливо, щоб наші воїни могли воювати і при цьому не відволікалися на вирішення побутових проблем. Адже перемога на полі бою — не лише зброя, а й належне забезпечення.
Штаб-сержант впевнена, що не існує завдань, яких не можна виконати. Головне — правильний підхід та чіткий алгоритм, якому треба слідувати. Так було і 24 лютого 2022 року.
— Нас зібрали за тривогою і я побачила, що не було жодної паніки. Переживання — так, але ні метушні, ні страху. Ми всі були готові виконувати завдання за призначенням, незважаючи на реальні ризики. Я з підлеглими одразу вирушила в парк готувати техніку до виїзду, — пригадує військова.
До слова, підлеглі, яких з початком широкомасштабного вторгнення стало в рази більше, неабияк поважають свого штаб-сержанта, адже Ірина, окрім того, що має за плечима 27 років служби в армії на різних посадах, ще й вічний оптиміст, який вміє заряджати своєю позитивною енергетикою. Навіть у найважчі моменти в неї залишається усмішка на вустах.
— З особовим складом завжди працювати важче, ніж з технікою, — з усмішкою каже жінка. — Усі ми люди — у кожного свій характер, проблеми, сподівання. Але я звикла за роки служби не лише слухати, а й чути підлеглих. І, як показує досвід, саме це мені допомагає швидко мобілізувати їх на виконання завдань. А ще завжди легше працювати в колективі однодумців. У нас це — виключно патріоти, які щиро вірять у якнайшвидшу перемогу.
Штаб-сержант Ірина понад усе на світі цінує життя. Тому завжди робить свою роботу не на 100, а на 200%, адже можна лише уявити, що буде, якщо раптом у відповідальний момент на полі бою її побратими залишаться без техніки чи палива.
— З таким настроєм ворогам нас не зламати і не налякати. Це стало зрозуміло ще в перші місяці збройної агресії. Важливо й на далі виступати єдиним фронтом і не загубити таких притаманних українцям терпіння та доброти. А ось усе наболіле, лють, зневагу, агресію не варто впускати у своє життя, їх треба направити на боротьбу з окупантами, які безпринципно прийшли до нас додому і роблять спроби навести тут свої порядки. Цього ніколи не буде, — впевнена військова.
Фото Алли Рядинської
