Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
АрміяInform продовжує серію портретів військовослужбовців Сил ТрО ЗСУ. Цього разу наші кореспонденти мали змогу поспілкуватись із тероборонцем із позивним «Мер». Чому такий позивний? Чи продовжуватиме службу після перемоги? Та яку іноземну зброю вже опанував? Про це у нашому матеріалі.
«У мене дві маленькі донечки, яким 3 і 5 років, тож є кого захищати…»
— 24 лютого прокинувся о 5-й ранку від вибухів, підняв сім’ю. Посадив їх до машини й відвіз на залізничний вокзал. О 7-й годині вони вже виїхали потягом у Тернопіль до родичів. А я о 8-й годині вже був біля Шевченківського військкомату. Ось так і почався мій день: із сирени й чіткого розуміння, що почалася війна… Я одразу оголосив про своє рішення родині. Реакцією були сльози. Багато сліз, тому що дружина чітко розуміла, що війна не скінчиться за один день і чим це загрожує… У мене дві маленькі донечки, яким 3 і 5 років, тож є кого захищати… Коли наше відділення виходило на завдання в Ірпінь, я залишав телефон хлопцям і просив відсилати раз на день смс моїй родині, що зі мною все гаразд, — розповідає «Мер».
Військового досвіду він до 24 лютого не мав.
— В армії я не служив. Ба більше, був знятий з військового обліку, комісований. Окрім цього, я залізничник, тобто на момент вторгнення «бронь» у мене була… А втім, сидіти вдома я не міг, — згадує тероборонець.
Він додає, що з першого дня йому сказали придумати собі позивний.
— Я розповів у підрозділі про роботу на залізниці, спитав, які є асоціації, щоб допомогли придумати позивний. У цей момент хлопці, з якими нині служу, вийшли до мене, а я в туфлях і вдягнутий був так, як на роботу ходжу: працював у департаменті внутрішнього аудиту та контролю… Тому й позивний такий, бо схожий був, напевно, за зовнішнім виглядом на мера. Хлопці одразу сказали: «Будеш мером».
«Вже неодноразово замислювався про те, щоб поєднати подальше життя із військом»
За час служби військовий опанував практично всю стрілецьку зброю.
— Якщо говорити про іноземне озброєння, то проходив навчання на NLAW. Також доводилося стріляти з американського кулемета Browning. І мені цікаво це. Хочеться правильно застосовувати зброю… 24 лютого показало, що всі ми маємо бути готові. Я не говорю, що всі зобов’язані проходити строкову службу, але має бути мінімальна підготовка, навички, щоб людина в будь-який момент могла стати на захист.
«Мер» розповідає, що до вторгнення працював аудитором у центральному апараті «Укрзалізниці».
— Робота була пов’язана з контрольно-ревізійною, аудиторською діяльністю. По всій Україні їздив у відрядження, проводив перевірки. Паралельно торік вступив до аспірантури. Нині заочно продовжую навчатись у Харківській академії залізничного транспорту з фінансового профілю. Звісно, що в мене немає можливості повноцінно готуватися, але колеги допомагають, з розумінням ставляться до ситуації. Не знаю, як далі складеться, хотілося б, звичайно, продовжити навчання.
Після перемоги тероборонець хотів би передусім побачитись із сім’єю:
— Доньки щовечора чекають мого дзвінка… Я вже неодноразово замислювався про те, щоб поєднати подальше своє життя із військом. Навіть коли війна закінчиться, країну буде від кого й чого захищати.
