Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Він зростав в інтелігентній родині, добре навчався в школі і навіть брав участь в освітніх програмах за кордоном. Але коли в лютому цього року російські танки перетнули межі української держави, а на мирні міста впали перші ракети та бомби, його батько, відклавши мирні справи, пішов на фронт. Було страшно не від того, чи по твоїй хаті прилетить «привіт» від «русского міра». Було страшно від того, що одного дня батько за звичаєм не зателефонує, не надішле з фронту звістку про себе. Було ніяково дивитися на те, як нервує і сивіє мама. Ба більше, коли він сказав, що хоче стати військовим, як батько, мати сприйняла цю ідею «у багнети» і суворо йому заборонила навіть думати про це.
Однак шкільний навчальний рік добіг завершення. Попри попередній карантин, попри онлайн-навчання, в атестаті стояли лише відмінні оцінки. І… він утік — поїхав вступати до Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. І це не якась абстрактна романтична історія про відчайдушного підлітка. А цілковито реальний факт цьогорічної вступної кампанії. Начальник військового ліцею у Львові полковник Юрій Гусар каже, що такого рівня вмотивованості вступників у нього ще не було.
А чим закінчилась ця історія? Хлопець приїхав до Львова та успішно склав усі іспити, аби стати військовим ліцеїстом. Мама, дізнавшись про те, що син утік з хати, аби поступити у військовий ліцей, — вирушила навздогін. Та й у самому ліцеї документи від вступника можуть прийняти виключно за згоди бодай одного з батьків. Хлопець був настільки наполегливий, що довелося телефонувати батькові на передову. Той своє благословення, звісно, дав. Можна лише уявити, як дрижав голос захисника в слухавці, коли син пояснював йому своє перше чоловіче рішення. Ну а мама… вона не стала гніватись, адже зрозуміла, що під час війни хлопці швидко дорослішають.
Зі слів полковника Юрія Гусара, цього року до братства ліцеїстів-крутян приєдналося понад півтори сотні юнаків із 22 областей України. І подібних до тієї історії, що ми розповіли вам, серед неофітів не бракує. І ми обов’язково познайомимо наших читачів з юним поколінням майбутніх захисників України.
— Узагалі, цей набір дуже сильно відрізняється від хлопців, які вступали до нас у попередні роки. Можливо, на рівень мотивації мала суттєвий вплив масштабна російська агресія, що відбулася 24 лютого цього року, — каже начальник Львівського ліцею. — Ми ж проводимо конкурсні співбесіди з нашими вступниками, і одна з обов’язкових опцій — це розповісти про бачення свого майбутнього. Так ось, у попередні роки хлопці зазначали, що для них ліцей — школа дисципліни та лідерства, але розвиток подальшої кар’єри, ймовірно, не буде пов’язаний із сектором оборони держави. Нинішні вступники, в переважній більшості зазначили, що після ліцею вони обов’язково вступатимуть до навчальних закладів, де готують фахівців для ЗСУ, НГУ, МВС, СБУ чи ДСНС. І ці твердження юнаки виголошують без якогось пафосу чи романтизму, притаманного молодому віку. А видно, що війна швидко сформувала покоління, яке усвідомлює та розуміє відповідальність за подальшу долю країни і прагне підготувати себе до служіння народові. Ми попереджаємо хлопців, що легко не буде. І перед ними багато викликів, що формують натуру лідера.
Учора першокурсники ліцею вперше вийшли на плац навчального закладу як частина великого братерства ліцеїстів-крутян. Перша урочиста церемонія, коли вихованці старших курсів закріплюють на одностроях патчі з гербом навчального закладу, а на грудях — погон зі знаком розгорнутої книги та факела знань. Все, тепер офіційно вони — частина команди. Хлопці з тимчасово окупованої Херсонщини, напівзруйнованого обстрілами Харкова та Чернігова, зі Львівщини, Київщини та інших куточків України формуватимуть у Львові майбутнє українських Сил оборони.
Фото з архіву військового ліцею
