«Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціятива, бистрий…
Протитанковий взвод, яким командує Андрій із позивним «Фокстрот», сьогодні добряче дошкуляє агресору. Лише за останніх кілька місяців взвод львівських десантників знищив більше ніж 20 російських танків та бронетранспортерів.
— Хочу сказати, що серед великої кількості іноземного протитанкового озброєння, яке є у нас у наявності, оптимальним зразком вважаю все-таки вітчизняну «Стугну», — каже «Фокстрот». — Мій взвод має досвід роботи з різними ПТРК, проте найкраще себе рекомендує українська зброя. Це й точність стрільби, й дальність, а найголовніше — можливість виконувати бойове завдання в різних умовах і на різних ділянках місцевості.
Андрій пригадує, як у боях під Вознесенськом його взвод знищив два російські танки Т-72Б3, котрі намагалися прорватися в глиб оборони українських підрозділів.
— Ми тоді не лише знищили ворожі панцерники, а й затрофеїли чимало їхньої автомобільної та бронетехніки. В перші тижні війни ми навіть жартома змагались між сусідніми взводами — хто більше російського залізяччя «на спис візьме». На жаль чи на щастя, у наших колег трофеїв було дещо більше, — усміхається «Фокстрот».
За весь час запеклих боїв з окупантом, Андрій особисто підбив вісім ворожих танків, з яких шість згоріли до невпізнанності.
— У заявлених виробником бойових можливостях «Стугни» дальність стрільби не перевищує 5 кілометрів. Проте я зі своїми побратимами влучили у російський танк, який був на своїх позиціях для стрільби на відстані 5300 метрів. Я це добре запам’ятав, і ми кілька разів перевіряли цю дальність по картах та планшетах. Тому я вважаю, що «Стугна» — це один із найкращих протитанкових ракетних комплексів у цій війні, — зазначив Андрій.
Андрій наразі є молодшим сержантом, але вже виконує обов’язки командира взводу. Документи на присвоєння йому первинного офіцерського військового звання ось-ось мають погодити у вищому командуванні. А про свій взвод «Фокстрот» відгукується як про самовідданих та мужніх воїнів, котрі не знають слова «ні». З ними він готовий йти до переможного кінця у цій страшній та безжальній війні.
