Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
З моменту повномасштабного вторгнення практика насильницьких зникнень стала однією з розповсюджених методів залякування громадян на тимчасово окупованих територіях.
Про це розповів Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
«На жаль, для України це не просто дата, а реальність для тисяч сімей, чиї родичі стали жертвами насильницьких зникнень. Точну кількість таких випадків наразі в Україні підрахувати неможливо. Держава повинна домогтися того, щоб доля кожної людини, постраждалої внаслідок війни була відомою, якою б ця правда не була — це і є наш обов’язок», — йдеться у повідомленні.
Насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону.
