Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Шість місяців тому тисячі українців, які ще учора були цивільними людьми, взяли до рук зброю та стали до лав ЗС України. Саме так вчинив і військовослужбовець Сил ТрО ЗСУ із позивним «Старий». 24 лютого він вже був у територіальному центрі комплектування, стояв у черзі разом з іншими добровольцями, аби потрапити до війська.
– У мене вже був досвід військової служби. З 2014 до 2019 року – у ЗСУ, був командиром відділення, брав участь у бойових діях. До речі, батьки мої до 2017 року не знали, що я в армії, думали, що я у відрядженні… Не казав їм, бо не хотів, щоб вони переживали, – розповів «Старий».
Військовослужбовець згадав, що 24 лютого на збірному пункті було дуже багато людей:
– А вже наступного дня наш підрозділ вступив у свій перший бій під час оборони Києва… Бойові дії після 24 лютого ні в яке порівняння не йдуть з тим, що було в АТО/ООС… Приміром, коли ми виконували завдання біля Мощуна, то 2-3 ворожі безпілотники постійно кружляли над нами й вівся безперервний мінометний обстріл. Щоб ви розуміли, півтора кілометра там ми йшли більше ніж 2 години. Через кожні 15 кроків доводилося лягати, бо «накривали» сильно. Добре, що всі хлопці тоді зі мною були навчені.
До широкомасштабного вторгнення «Старий» працював ще і водієм фури.
– І навички роботи звідти знадобились у війську, адже швидка реакція потрібна і тут, і там.
Тероборонець мріє, щоб після перемоги його підрозділ зібрався повним складом:
– І це буде великим святом. Головне, щоб усі живі були.
