Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
«Стетхем» молодший сержант, командир підрозділу, родом із Полтавської області, проте не один рік уже проживає на Дніпропетровщині. Хлопець служить у окремому батальйоні морської піхоти та захищає нашу країну на Херсонському напрямку.
− З 2019 року служив разом із контрактниками, нині більшість це мобілізовані, дуже хороші хлопці, − розповідає про побратимів «Стетхем». − Я особисто вже побував неодноразово у близькому контакті з ворогом, то можу впевнено сказати, що з цими хлопцями, які перебувають нині разом зі мною, я особисто піду в бій і поведу своє відділення за собою.
На початку березня «Стетхем» дістав поранення, проте відновився і повернувся, щоб надалі захищати свою Батьківщину.
− Поранення зазнав біля населеного пункту Василівка – це траса Запоріжжя − Мелітополь. Вийшла на нас ворожа колона: 4 танки, 6 БТРів і піхота. Ми прийняли бій – це ми вже крайня лінія оборони були. Бій був із переважаючими силами противника. Ми добре себе показали, росіяни трішки налякались, почали розбігатися, а ми продовжили їм насипати, у нас усі живими вийшли з бою, лише частина дістали поранення. У мене були осколкові поранення, зараз у мені 11 осколків, крім тих, які витягнули. І з ними я продовжую нести службу, − розповідає «Стетхем».
Хлопець каже, що звичайно є деякі проблеми після порання, але мотивація перебувати тут значно сильніша. Заради дружини і дитини, батьків, брата, сестри, родини − він тут. Щоб ці «братіки» не прийшли сюди і не правили нашими людьми. Тому «Стетхем» разом із побратимами буде стояти до останнього.
− Зброєю, лопатою, руками, якщо буде потрібно, але морська піхота України вбиватиме цю наволоч завжди, − додав він.
