Доброволець 57-ї бригади Олександр Роменський — один із тих, хто пройшов фронт, поранення, реабілітацію і нині шукає рівновагу між болем,…
За інформацією Міністерства охорони здоров’я, через війну в Україні не менш ніж 60% українців потребують психологічної допомоги. Переживання травматичного досвіду, пов’язаного з активними бойовими діями, може мати довготривалі негативні наслідки для психіки та унеможливлюватиме подальше нормальне життя.
Найболіснішою травмою, яку зараз переживають багато українців, є втрата. Деякі з втрат є дуже конкретними – це смерть близької людини.
Інші втрати, що викликають сильний емоційний біль, – втрата майна, здоров’я, почуття безпеки, добробуту, а також руйнування звичного життя і неможливість керувати ним. Психологи називають такі втрати неочевидними. Але вони є такими самими, як і смерть, реальними та руйнівними щодо життя та добробуту людини.
АрміяInform вже розповідала про те, що таке втрата та процес горювання, які є етапи проживання цих станів, а також, як із ними може впоратись доросла людина.
Дещо інакше переживає втрату дитина, адже стикається з нею вперше.
Про те, чого можна очікувати від горювання дитини і як її підтримати в цьому стані, розказала психологиня Юлія Бригадир із Національної психологічної асоціації.
Передусім вона зазначила, що глибина переживань дитини співзвучна дорослій, а смерть близької людини може як засмутити її, так і збентежити.
– Не треба недооцінювати здатність дитини переживати. Важливо дати їй можливість висловити горе разом із дорослими. Часто батьки намагаються вберегти дитину від страждань, приховуючи смерть та ізолюючи дитину від участі в поминальних ритуалах, не пояснюючи їй, що відбулось, вигадуючи історії про від’їзд померлого, як у звичайну подорож. Проте дитині важливо пояснити, що сталось, і робити це зрозумілою для неї мовою. Бажано це робити в такому місці, де ви з дитиною зможете побути наодинці, – зазначила Юлія Бригадир.
Як горюють діти
Особливості переживання залежать від віку дитини. У різні періоди переживання дітьми горя має свою специфіку. Психологи виділяють такі умовні категорії.
Діти до 3 років. Для них смерть та втрата є чимось ще не зрозумілим. Однак вони відчувають зміни в настрої рідних і близьких. Дитина може стати дратівливою та більш емоційною. Також можуть бути зміни в травленні та розлади кишківника.
Для дітей від 3 до 8 років розуміння смерті все ще є обмеженим, однак вони можуть почати боятись темряви, відчувати сум, гнів, тривогу, часто плакати. Дитина може думати, що її вчинки могли стати причиною смерті близької людини, наприклад, тому що дитина не слухалась. Або родина виїжджає з рідного міста, тому що дитина погано поводилась. Якщо дитина повідомляє такі думки, то важливо пояснити, що це не так. Необхідно не замовчувати ситуацію, щоб у дитини не формувалось почуття провини. Може спостерігатись відкат у поведінці до більш раннього періоду. Це є нормальним, дитині просто потрібно дати час, і це згодом пройде.
Діти від 9 до 11 років розуміють, що таке смерть, можуть горювати, сумувати, злитись, не до кінця усвідомлюючи своїх переживань. Вони не хочуть вірити у власну смертність, що може виявлятись у запереченні власних почуттів.
Підлітки 12-18 років переживають етапи горювання, як і дорослі. Однак через процес формування самосвідомості вони особливо складно переживають втрату та будь-які зміни, можуть піддаватись гніву та транслювати його на близьких та однолітків або ж приховують емоції. Також у їхній поведінці може посилюються протестність: діти не бажають навчатись, відмовляються від нових знайомств, наприклад, при переході в нову школу, вживають алкоголь.
– Варто пам’ятати, що немає «правильного» способу скорботи та конкретних етапів, на яких повинні проявлятися різні емоції чи поведінка. Реакції дітей будуть суттєво різнитися залежно від їхнього віку, інтелектуальних здібностей, стосунків із померлою людиною, того, як реагують на це інші члени сім’ї, і того, як заведено на це реагувати у суспільстві, в якому вони живуть. Якщо ви є батьками чи рідними дітей, які переживають втрату, найцінніше, що ви можете зробити одне для одного – це розділити горе разом, – підкреслила психологиня.
Як сказати дитині, що її близька людина померла
Головне – не приховувати правду і не зволікати. Якщо розказати дитині, що сталося, вона буде більше вам довіряти, і це допоможе їй пережити втрату близької людини.
Спробуйте знайти безпечне й тихе місце, щоб поговорити, і продумайте наперед, що збираєтеся сказати. Попросіть дитину сісти поруч. Якщо вона ще маленька, і в неї є улюблена річ, наприклад, іграшка, нехай візьме її. Говоріть повільно, неодмінно робіть паузи, щоб діти мали час зрозуміти, що ви тримаєте почуття під контролем.
Дітям треба буде дати час усвідомити цю інформацію. Маленькі діти можуть реагувати так, ніби вони вас не слухають. Проявіть терпіння та дочекайтеся їхньої уваги. Також будьте готові до того, що молодші діти будуть знову і знову ставити одні й ті самі запитання, як під час розмови, так і впродовж наступних днів і тижнів.
Як допомогти дитині впоратися з горем
Підтримка дітей є дуже важливою, адже їм важко справитись з емоціями. Повністю захистити дитину від горя не можна, її потрібно навчати справлятись з будь-якими емоціями та життєвими ситуаціями. Усе, що дитині потрібно в процесі горювання, – це рідна людина поруч, яка безумовно приймає всі її почуття та емоції.
Для цього підтримуйте та приділяйте достатню увагу дитині, обіймайте її.
Будьте відверті, дайте дитині інформацію про те, що трапилось, на базі того, що вона чула та бачила. Робити це потрібно без зайвих деталей, але чітко і конкретно. Не використовуйте евфемізмів. Наприклад, можна сказати: «У мене дуже сумна новина, якою я мушу поділитися. Твій тато помер. Це означає, що його тіло перестало працювати, і ми більше не побачимо його». Якщо дитина втратила будинок, а перед цим чула бомбардування, то можна в неї запитати, що саме дитина бачила і чула. І лише потім сказати, що будинку більше немає. Не потрібно конкретизувати, що влучила бомба, вікна повилітали, а дитячої кімнати більше немає.
Якщо ви бачите, що дитина відчуває себе винною, можете запитати: «Ти переживаєш, що тато помер через те, що ти сказав чи зробив?» Поясніть простими словами, що сталося, і запевніть дитину, що вона не винна. Наприклад: «Ти не зробила нічого поганого».
Забезпечте базові потреби (їжа, місце для сну та прогулянки).
Дозвольте дітям проявляти будь-які емоції.
читайте також:
Пам’ятайте, що психосоматичні реакції (енурез, розлад шлунку, нудота) – це нормальні реакції, які свідчать про те, що виходить напруга. Якщо дати дитині можливість плакати та проявляти будь-які емоції, напруга зменшуватиметься, відповідно її прояви теж. У жодному разі не потрібно злитись на дитину.
Зберігайте ритуали або створюйте нові. Наприклад, ви втратили будинок і переїхали. Але щосуботи вдома ви випікали млинці, зробіть це на новому місці.
Не забирайте на деякий час гаджети, вони допоможуть дитині справлятись з емоціями.
Робіть щось руками (малюйте, ліпіть, готуйте їжу, висаджуйте квіти тощо).
Документуйте втрачене – напишіть лист померлому або історію про втрачені будинок чи речі, молодші діти можуть це намалювати.
