Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
У той час, коли українські захисники на фронті ціною свого життя та здоров’я стримують навалу російських загарбників, в тилу продовжується судово-бюрократична тяганина з тими, хто ще прагне повернення в совкове минуле і вважає московитів «братами-визволителями».
Ще на початку широкомасштабного вторгнення рашистів в Україну Верховна Рада у березні нарешті ухвалила закон про кримінальну відповідальність за колабораціонізм.
Це було дуже важливо на тлі військової агресії рф, а також притягнення до відповідальності людей, які виправдовують і підтримують дії окупантів. Законодавці вписали нову статтю до Кримінального кодексу (111-1), яка визначає кримінальну відповідальність за здійснення дій, які сприяють збройній агресії на території України, а саме: «Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України…»
Вражає дуже широкий перелік дій, за який передбачається відповідальність і які покликані поставити на місце любителів так званого руського миру. Але, на жаль, на цьому дієвість цієї статті закінчується. Зі слів речниці Міністерства внутрішніх справ Альони Матвєєвої, в Україні наразі не спостерігається зменшення виявлених Нацполіцією фактів колаборації.
За таким злочином від початку широкомасштабного вторгнення було відкрито 1200 кримінальних проваджень, з них 549 — за фактом публічного заперечення вторгнення і військової агресії рф, закликів до підтримки рішень і дій країни-окупанта, а також до співпраці з державою-агресором, до невизнання державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях. Усі вище перелічені кримінальні епізоди було кваліфіковано саме у частині першій статті 111-1 «Колабораційна діяльність». Але якщо, наприклад, стаття 111 «Державна зрада» передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна, або стаття 110 «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України» на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, то за колабораційну діяльність стаття 111-1 передбачає «позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років».
До речі, більшість тих, хто був звинувачений за цією статтею — це пенсіонери 60+, що ностальгують за радянським минулим, безробітні чи асоціальні та напівкримінальні елементи, які ніколи не працювали і не збираються працювати у владних структурах. Тому знаючи, що передбачає ця стаття, вони дуже спокійно визнають свою провинну і майже з усмішкою вислуховують «жорсткий» вирок суддів. Дуже дивно, що наші законодавці тривалий час ухвалюючи цю важливу статтю не передбачали за такі дії навіть звичайного штрафу. Крім того, для ухилянтів-військовозобов’язаних це добра шпарина у законодавстві, щоб на підставі вироку «засуджений за колабораціонізм» не призиватися до ЗСУ.
Про ці недоліки у чинному законі добре знають депутати ВР. Як повідомив керівник парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас, нині комітет розглядає законопроєкт № 7329, який передбачає для покарання колаборантів штраф від 17 до 34 тис. грн, або близько 200 годин громадських робіт. Проєкт схвалив профільний парламентський комітет, потім він повинен потрапити на розгляд сесії Ради.
Сподіваємося, що депутати не будуть затягувати з цим рішенням, тому що толерантність до дій колаборантів, особливо під час війни, тільки послабляє їхню відповідальність і породжує почуття безкарності.
