Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Після 24 лютого український воїн із псевдо «Батя» тричі приходив до центру комплектування та соціальної підтримки з проханнями відправити його на війну, а йому все відмовляли. Однак настирливість узяла своє й тепер чоловік нищить ворога на Донеччині.
– Прийшов у військкомат добровольцем. Але мене не брали, казали, що спочатку йдуть контрактники, потім атошники, після них резервісти. Я тричі приходив, поки не добився свого? – розповідає «Батя».
Так «Батю» відправили до Миколаєва в 79-ту бригаду. А з квітня на посаді штатного кулеметника він звільняє Донеччину від окупантів.
– Ворог намагається підійти ближче, але не може. Даємо йому прочухана. Тож часто ДРГ виходять, чи в інший спосіб намагаються підібратися. По нас здебільшого працюють артилерією та мінометами. До позицій ворога близько, нас розділяє лише річка, – говорить захисник.
Про роботу кулеметника розповідає з усмішкою, каже, що хоч і буває не просто, але боротися буде до кінця.
– У кулеметника має бути 2-3 позиції, щоби весь час їх змінювати. Інакше вирахують місце знаходження й буде біда. Кулемет, звісно, з усіма речами важкий, сильно не побігаєш, але я вже звик, – каже «Батя».
