Українські далекобійні удари спрямовані на об’єкти, які наповнюють бюджет держави-агресорки, постачають загарбницько-окупаційну російську армію пальним, підтримують ворожу логістику та, відповідно,…
Після 24 лютого український воїн із псевдо «Батя» тричі приходив до центру комплектування та соціальної підтримки з проханнями відправити його на війну, а йому все відмовляли. Однак настирливість узяла своє й тепер чоловік нищить ворога на Донеччині.
– Прийшов у військкомат добровольцем. Але мене не брали, казали, що спочатку йдуть контрактники, потім атошники, після них резервісти. Я тричі приходив, поки не добився свого? – розповідає «Батя».
Так «Батю» відправили до Миколаєва в 79-ту бригаду. А з квітня на посаді штатного кулеметника він звільняє Донеччину від окупантів.
– Ворог намагається підійти ближче, але не може. Даємо йому прочухана. Тож часто ДРГ виходять, чи в інший спосіб намагаються підібратися. По нас здебільшого працюють артилерією та мінометами. До позицій ворога близько, нас розділяє лише річка, – говорить захисник.
Про роботу кулеметника розповідає з усмішкою, каже, що хоч і буває не просто, але боротися буде до кінця.
– У кулеметника має бути 2-3 позиції, щоби весь час їх змінювати. Інакше вирахують місце знаходження й буде біда. Кулемет, звісно, з усіма речами важкий, сильно не побігаєш, але я вже звик, – каже «Батя».
