Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
На військову службу до Збройних Сил України вона прийшла у 2015-му. То був її свідомий вибір, до якого йшла не один рік. Тому перш ніж надіти погони, добре підготувалася фізично й морально до армійських труднощів. Словами важко передати масштаби її щастя, коли після всіх складних етапів випробувань у військкоматі потрапила служити до частини Десантно-штурмових військ.
У лейтенанта Дар’ї за плечима вже сім років служби, певний час вона провела в бойових умовах на сході України. У неї 11 стрибків із парашутом. Нині Дар’я офіцер штабу однієї з окремих аеромобільних бригад ДШВ.
Наразі десантниця перебуває в одному з найзапекліших районів війни з рашистами — у Донецькій області.
— Моя мама й тато військові, — каже лейтенант Дар’я. — Вони й прищепили мені любов до своєї країни та розповіли, що значить бути справжнім патріотом і як на ділі це довести. Головним прикладом по службі для мене завжди був і є батько, який служив у морській піхоті.
Під час декількох бойових відряджень на схід України офіцер ЗСУ навчилася швидко орієнтуватись у складних ситуаціях і завжди мати холодний розум. Тому події 24 лютого не стали для неї якоюсь несподіванкою і нічого нового про підступність рашистів вона не дізналася.
— Я військова й маю бути готовою до всього. Але день широкомасштабного вторгнення не забуду ніколи. Пам’ятаю, що тоді по всьому нашому місту розгорталися блокпости, розкручували колючий дріт і місто ставало якимось іншим. Як молода мама багато думала про майбутнє дитини. Постійно хвилююся й за чоловіка, який також військовий і останні пів року перебуває в епіцентрах збройного протистояння, — розповіла захисниця України.
Хоча посада лейтенанта Дар’ї пов’язана із забезпеченням службової діяльності підрозділу, та роботу її суто штабною не назвеш.
— Тут, на Донеччині, доводиться постійно перебувати в русі та 24/7 діяти в інтересах нашої бойової частини. На жаль, іноді доводиться відпрацьовувати документи по наших поранених і тих, кого «на щиті» з почестями супроводжуємо додому. Повірте, це дуже важко. Проте на цій жорстокій війні кожен виконує своє завдання і робить свій внесок у перемогу над ворогом, — зауважила насамкінець лейтенант Дар’я.
Фото Валентина Столярчука
