До складу злочинної організації входили керівники громадських організацій, фізичні особи-підприємці та інші особи, а координувала діяльність групи посадовиця — заступниця керівника Волинської обласної військової…
«Я воюю за свою землю, за своїх дітей, але аж ніяк не для того, щоб вгамувати якийсь дикий адреналін. Взагалі, саме тому, що ми захищаємо наше, у нас ніколи не закінчиться внутрішній резерв».
Так роздумує про війну і про свою роль у ній морпіх на псевдо «Денвер».
Чоловік потрапив до лав ЗС України 2 березня за мобілізацією. У нього не було бойового досвіду, але бажання бути корисним своїй країні переважило всі «проти». А коли «Денвер» ближче познайомився з побратимами, то остаточно зрозумів – він на своєму місці.
– Я дякую Богові за те, що потрапив саме в батальйон морської піхоти. У нас неймовірні люди! Ми завжди попереду. Чому? Бо ніхто ніколи не відступає, є завдання і ми його виконаємо, за будь-яку ціну. Якщо десь важко і треба допомога – їдемо туди, треба штурмувати – штурмуємо, обороняти – обороняємо, зачищати – зачищаємо. Хто ж, як не ми? По-доброму у нас всі скажені. І кожен знає, що йтимемо тільки вперед, – з гордістю розповідає про свій підрозділ «Денвер».
Перший бойовий досвід чоловіка випав на його день народження – 1 квітня. За інших умов він мав би святкувати своє 32-річчя з родиною і друзями, але не тепер. Цього разу замість ранкових вітань надійшла команда – бойовий виїзд. Підрозділ «Денвера» вирушив у одному зі східних напрямків. Під час наші захисники затрофеїли 3 БМП-3, 1 танк і знищили чимало живої сили. Як каже військовий, відправили їх туди, де їм і місце – до пекла. І таких виїздів було багато.
– Через тиждень працювали в іншому намеленому пункті. Там ми зайняли позиції неподалік посадки. По нас рашисти працювали з БМП і з зенітних установок. Раптом з лівого краю побачили групу з 7 людей, вони нам помахали, але ми знали точно – далі наших немає. Тож одразу відкрили вогонь. У результаті – здобули 2 полонених, – пригадує «Денвер».
Після вдалого виконання завдань підрозділ морпіхів направили на інший напрямок. Їхнім завданням було вибити ворога з лісу.
– Було важко, бо ми знаходилися на відстані 70 метрів до ворожих позицій. Але нам вдалося виконати завдання. Після чого нам навіть дали тиждень відпочинку. Нині ми знову на одному з гарячих напрямків, але це не лякає, навпаки, ми з кожним днем все більше віримо, що заберемо у ворога все наше, – говорить морпіх.
За час широкомасштабного вторгнення підрозділ «Денвера» захопив більше ніж 10 одиниць ворожої техніки, яка вже успішно воює проти окупантів.
– У наших хлопців – золоті руки. Вони докладають усіх зусиль, щоб техніка, яку ми віджимаємо, не ставала нерухомим трофеєм, вони її ремонтують і ставлять до строю, щоб давати ворогу по зубах їхніми ж засобами, – каже «Денвер».
Фото Олександра Завтонова
