Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
«Я воюю за свою землю, за своїх дітей, але аж ніяк не для того, щоб вгамувати якийсь дикий адреналін. Взагалі, саме тому, що ми захищаємо наше, у нас ніколи не закінчиться внутрішній резерв».
Так роздумує про війну і про свою роль у ній морпіх на псевдо «Денвер».
Чоловік потрапив до лав ЗС України 2 березня за мобілізацією. У нього не було бойового досвіду, але бажання бути корисним своїй країні переважило всі «проти». А коли «Денвер» ближче познайомився з побратимами, то остаточно зрозумів – він на своєму місці.
– Я дякую Богові за те, що потрапив саме в батальйон морської піхоти. У нас неймовірні люди! Ми завжди попереду. Чому? Бо ніхто ніколи не відступає, є завдання і ми його виконаємо, за будь-яку ціну. Якщо десь важко і треба допомога – їдемо туди, треба штурмувати – штурмуємо, обороняти – обороняємо, зачищати – зачищаємо. Хто ж, як не ми? По-доброму у нас всі скажені. І кожен знає, що йтимемо тільки вперед, – з гордістю розповідає про свій підрозділ «Денвер».
Перший бойовий досвід чоловіка випав на його день народження – 1 квітня. За інших умов він мав би святкувати своє 32-річчя з родиною і друзями, але не тепер. Цього разу замість ранкових вітань надійшла команда – бойовий виїзд. Підрозділ «Денвера» вирушив у одному зі східних напрямків. Під час наші захисники затрофеїли 3 БМП-3, 1 танк і знищили чимало живої сили. Як каже військовий, відправили їх туди, де їм і місце – до пекла. І таких виїздів було багато.
– Через тиждень працювали в іншому намеленому пункті. Там ми зайняли позиції неподалік посадки. По нас рашисти працювали з БМП і з зенітних установок. Раптом з лівого краю побачили групу з 7 людей, вони нам помахали, але ми знали точно – далі наших немає. Тож одразу відкрили вогонь. У результаті – здобули 2 полонених, – пригадує «Денвер».
Після вдалого виконання завдань підрозділ морпіхів направили на інший напрямок. Їхнім завданням було вибити ворога з лісу.
– Було важко, бо ми знаходилися на відстані 70 метрів до ворожих позицій. Але нам вдалося виконати завдання. Після чого нам навіть дали тиждень відпочинку. Нині ми знову на одному з гарячих напрямків, але це не лякає, навпаки, ми з кожним днем все більше віримо, що заберемо у ворога все наше, – говорить морпіх.
За час широкомасштабного вторгнення підрозділ «Денвера» захопив більше ніж 10 одиниць ворожої техніки, яка вже успішно воює проти окупантів.
– У наших хлопців – золоті руки. Вони докладають усіх зусиль, щоб техніка, яку ми віджимаємо, не ставала нерухомим трофеєм, вони її ремонтують і ставлять до строю, щоб давати ворогу по зубах їхніми ж засобами, – каже «Денвер».
Фото Олександра Завтонова
