Водночас 27 листопада сирійські опозиційні сили розпочали масштабний наступ на війська Башара аль-Асада у провінції Алеппо в Сирії. Сирійські повстанці…
АрміяInform підготувала традиційний огляд основних тем та наративів, які наразі наповнюють російський інформаційний простір, на противагу «офіційним» фантазіям кремлівських пропагандистів.
Наразі домінуючою темою в російських медіа та соціальних мережах є вибухи на авіаційній базі в окупованому Криму.
Блогер Максим Мирович з цього приводу пише: «У мережі з’явилося відео наслідків бавовни на авіабазі у Криму. Страшна річ! Ось що означає курити в недозволеному місці».
На ресурсі «Русский борщ» є спроби сформулювати причини та висновки з події: «Влада продовжує дотримуватись версії, згідно з якою вибухи у Новофедорівці — результат «порушення правил пожежної безпеки», а не «вогневого впливу». Версія МО не витримує критики. Вони брешуть. ППО РФ у Криму нездатна захистити ні військові, ні цивільні об’єкти. Паніка туристів — точне свідчення того, що населення не вірить заявам військових. Є всі підстави очікувати, що подібні удари по позиціях армії РФ у Криму продовжаться.
Звернімо увагу, що удару було завдано в річницю приходу путіна на посаду прем’єр-міністра. Це символічний «привіт» президенту. Армія дозволила його принизити. Зрозуміло також, що атмосферу святкування Дня ВПС 12 серпня остаточно зіпсовано. Після втрати флагмана ЧФ крейсера «Москва», відходу у вигляді «жесту доброї волі» з острова Зміїний, ударів України по бурових платформах втратили ключовий аеродром на Півдні, і, ймовірно, літаки, адже вони були метою.
Це і називається «втратою обличчя», чого так бояться в Кремлі. «СВО» потрібно згортати, щоб хоча б уникнути ганьби явної поразки, яка залишиться в історії».
Якщо залишити осторонь полеміку про справжні причини події та втрати російських літаків, то важливо інше. Незважаючи на будь-яку цензуру та обмеження «Роскомнагляду», масове поширення резонансної суспільно значущої інформації зупинити практично неможливо. Для росіян може й не дуже важливі причини вибухів, але те, що в окупованому Криму перебувати небезпечно і краще звідти тікати — стало домінуючим. Власне кажучи, черги на так званому Кримському мосту це підтвердили. І точно впливають не лише на курортний сезон, а на загальні настрої населення держави-агресора щодо війни проти України.
Про поточну ситуацію з настроями росіян пише опозиційний політик Михайло Ходорковський: «Цікаві дані отримали соціологи зі служби Russian Field… 65% (росіян. — Прим. ред.) згодні закінчити війну негайно… Зрозуміло, що соцопитування в тоталітарній країні — це хитка інформація, але про тенденції вона дає розуміння. Як можна підтримати війну? Або піти солдатом на фронт, або відправити грошей на озброєння. Так-от, у цьому сенсі, звісно, росіяни війну не підтримують. Тому що дві третини (62%) опитаних чоловіків заявили, що на фронт іти не готові. А з тих, хто нібито готовий, більшість — це люди віком 45+, тобто ті, кому з великою ймовірністю йти на фронт не доведеться. Серед молодих хлопців призовного віку готові воювати лише 29%. Щодо підтримки війни грошима, все ще цікавіше. 67% росіян не готові жертвувати на армію жодної копійки. А ще 12% — максимум тисячу рублів на місяць».
Отже, за такої суспільної «підтримки» російське командування шукає будь-які варіанти залатати «дірки» в питаннях комплектування військ особовим складом. Ресурс «Утро февраля» пише з цього приводу: «У російських регіонах для участі у «спецоперації» в Україні ще в березні збиралися мобілізувати студентів. Про це свідчить документ, який опинився в розпорядженні редакції каналу «Утро февраля». Наприклад, ще навесні міністерство освіти Білгородської області за дорученням адміністрації президента путіна підготувало та поширило серед керівників освітніх організацій інструкцію із вказівками, як підтримувати «спеціальну операцію».
Йдеться насамперед про поповнення потреб російської армії в людських ресурсах. Із цією метою студентам призовного віку забороняють залишати межі Білгородської області, зобов’язують ставати на облік у військкомати та навіть попереджають про можливість дострокового завершення навчання у разі мобілізації. Найімовірніше, що аналогічні документи розповсюдили і в інших регіонах. Насправді ж у лавах армії можуть опинитися навіть учорашні школярі. І все це подається під соусом «боротьби з нацизмом в Україні» та «повторення подвигу Героїв Великої вітчизняної війни».
Михайло Ходорковський пише з цього приводу: «Існує думка, що росіяни, хто залишається в Росії, — за війну. Якщо ніхто не вийшов на вулиці, значить у Росії немає антивоєнного руху. Проте петиція «НІ ВІЙНІ», яка зібрала 1 млн 270 тис. підписів, доводить інше. Останні соціологічні дослідження свідчать, що за припинення СВО щонайменше 40–50%. Але вони не виходять на вулиці через репресії. Цей сплячий антивоєнний рух зможе стати вирішальною політичною силою в потрібний момент. Завдання об’єднання цих людей ставить собі мережевий загальноросійський рух імені Андрія Сахарова «Світ, Прогрес і права людини» (https://t.me/SakharovChannel)».
Очевидно, що прогнозується подальше зростання в суспільстві антивоєнних рухів. Як повідомив рух «Феміністський Антивоєнний опір», активісти організації залишають біля пологових будинків у Москві, Петербурзі та Іжевську напис «Ти народила сина не для війни», роздруковують та кладуть на ганок антивоєнну самвидав-газету «Женская правда»: «А правда ця сьогодні полягає в тому, що держава забирає у нас життя та здоров’я наших дітей, відправляючи їх на безглузду окупаційну війну».
Ресурс «Русский борщ» з посиланням на «РІА Новини» повідомляє, що в Красноярську ФСБ затримала двох людей за підготовку підпалу військкомату. Видання пише, що затримані «не підтримують російську операцію», малювали антивоєнні графіті та «виношували наміри щодо підпалу військкомату». Всього з початку війни в Росії мали місце понад 20 підпалів військкоматів. Перший такий випадок стався 28 лютого в місті Луховиці Московської області. Акції були особливо часті під час весняного призову, але не зупинилися й улітку. 13 липня невідомий спробував підпалити військкомат у підмосковному Можайську. 15 липня в Мінеральних Водах затримали місцевого жителя за звинуваченням у підготовці підпалу військкомату та адміністрації міста. 20 липня було заарештовано мешканця Углича Ярославської області за аналогічним звинуваченням.
The Insider та Bellingcat отримали архів скарг до військової прокуратури Росії і оприлюднили розслідування про те, як російських солдатів-строковиків обманом відправляли на війну. «Як видно зі звернень, строковиків обманом чи примусом кидають у зону бойових дій, солдатам не забезпечують нормальне харчування та медичну допомогу, контрактники спеціально порушують усі норми та правила статуту, щоб їх усунули від служби, а батьки не можуть отримати жодної інформації про своїх полонених чи вбитих дітей. З тих же скарг російських громадян можна дізнатися про мародерство та звірства російських солдатів», — пише The Insider.
Іншою спробою компенсувати нестачу ресурсів у росіян став «проєкт» щодо формування так званих національних батальйонів, який може перетворитися на «троянського коня» для кремлівського режиму.
Михайло Ходорковський пише з цього приводу: «Започаткована президентом Володимиром Путіним задля приєднання нібито «споконвічно російських земель» війна насправді несе більше небезпеки для територіальної цілісності Росії, ніж Україна.
Як з’ясовується, у Кремлі… всіляко посилюють ризики майбутнього розпаду країни. Так-от, федеральний центр вирішив, що однієї Чечні з де-факто власною армією йому мало, треба створити такі армії в якомога більшій кількості суб’єктів федерації. За підрахунками (https://www.kommersant.ru/doc/5501970) журналістів, російські регіони за останні місяці сформували близько 40 батальйонів із добровольців, готових вирушити на Україну. У національних республіках їх відкрито називають національними батальйонами. У Татарстані, Чувашії, Башкирії, Північній Осетії, Якутії створюють справжнісінькі нацбати з вимогами на кшталт знання мови титульної нації та акцентом на загальному етнічному походженні. У «російських» регіонах для згуртування бійців апелюють до місцевої ідентичності та земляцтва. Чи треба казати, наскільки це небезпечно? Татарські, якутські, башкирські та інші нацбати — це не що інше як зародки сепаратистських збройних формувань у руках регіональних еліт, які обов’язково з’являться, як тільки доцентрові тенденції в РФ зміняться відцентровими. І невдалий перебіг війни в Україні показує, що такий момент обов’язково настане».
З ним погоджується політичний та військовий оглядач Ель-Мюрід: «По суті, створюються саме мобілізаційні структури, паралельні існуючим міноборонівським… Це означає появу регіональних збройних структур. Раніше такий привілей мала лише Чечня, тепер — як мінімум половина регіонів. Чим загрожує така ситуація, говорити не доводиться — у руках регіональних баронів з’являються свої власні армії. Поки губернатор лояльний Кремлю, проблем немає, але щойно Кремль має проблеми — тут починаються різні сюжети».
Він же дає оцінку іншим аспектам воєнних спроможностей Росії: «Російська військова машина продовжує мати серйозний потенціал, проте цей потенціал — те, що дісталося у спадок від СРСР. Хвастливі заяви російських вищих керівників про вісімдесят відсотків нових озброєнь на перевірку виявилися банальним блефом і окозамилюванням. Російська військова промисловість не може забезпечувати потреби навіть локального конфлікту, проте головне тут навіть не в цьому всьому. Існуючий потенціал використовується катастрофічно погано. Ходіння в лобові атаки та невибірковий артилерійський терор, який зносить міста, — це вершина оперативного мистецтва, доступного російським воєначальникам. Про жодні сучасні сетецентричні рішення не йдеться, бойові дії ведуться на рівні не Другої, а Першої світової війни».
Коли володимир путін оголошував про початок масштабної агресії проти України, серед її цілей він називав недопущення поширення та посилення НАТО. Реальність виявилася зовсім іншою, адже безглузда війна лише мотивувала Альянс стати сильнішим. Ресурс «Русский борщ» з цього приводу цитує російського історика, громадського діяча та ексголовреда «Эхо Москвы» Олексія Венедиктова: «Витрати від спецоперації набагато гірші, ніж від розширення НАТО. Путіну потрібно поставити кінну статую на центральній площі Брюсселя перед будівлею НАТО, він його відродив… Це був «тухляк». І раптом така справа. У кожної країни НАТО зараз збільшення військового бюджету до 2% ВВП. Я вже не кажу про Фінляндію — ще у вересні за вступ до НАТО було 20–25% її мешканців, зараз — 75% і більше… Втрати від спецоперації набагато гірші, ніж від розширення НАТО, — вона стимулювала це розширення».
