Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Наш традиційний огляд публікацій закордонних мас-медіа цього разу кардинально відрізняється від попередніх. У світовому інформаційному просторі кількість змістовних матеріалів стосовно України через трагедію в Оленівці зросла вдвічі. Якщо зазвичай подіям в Україні щоденно присвячується в середньому 400-500 публікацій, то після масового вбивства окупантами наших військовополонених щоденний моніторинг станом на 1 серпня досяг відмітки 856 матеріалів, з яких 404 безпосередньо пов’язані з цією трагедією.
Аналіз інформаційного супроводження події російською стороною підкреслює, що злочин в Оленівці ними є завчасно підготовленим. Зазвичай закордонні інформаційні агентства та ЗМІ досить оперативно висвітлюють будь-яку суспільно резонансну подію. Але цього разу саме російські медіа та пов’язані з агресором джерела випередили всіх. У перші години після трагедії та протягом всієї доби спостерігалося масоване вкидання та поширення проросійських меседжів. Дезінформаційні заходи росіян ґрунтувалися на таких наративах, які просто неможливі для сприйняття людиною з нормальним глуздом:
- звинувачення росією України у «вбивстві українських військовополонених, щоб змусити їх мовчати про «звірства київського режиму»;
- «Україна використала західне озброєння для обстрілу в’язниці та знищення власних громадян, що має поставити під сумнів доцільність постачання західних озброєнь Україні»;
- заклики рф до ООН і Червоного Хреста з проханням розслідувати загибель військовополонених, зокрема згоду показати експертам ООН та МКЧХ місце загибелі полонених українських військових. Хоча насправді МКЧХ заявив, що досі не отримав дозволу відвідати місце п’ятничної атаки в Оленівці;
- «загинули українські терористи, про смерть яких не варто шкодувати»;
- «напад на в’язницю в Україні ставить під загрозу безпечність відновлення експорту українського зерна».
Наступні події показали лише безглуздість наведених російських наративів. Також з огляду на поточну ситуацію зазначене лише підтверджує завчасну та свідому підготовку вбивства й мобілізацію наявних ресурсів російськими пропагандистами для «правильного» інформаційного супроводження дій кремлівських злочинців.
Водночас завдяки оперативним діям українського керівництва, розвідувальних органів, незалежних розслідувачів були отримані достовірні відомості про причини загибелі людей. Відповідно інформаційний фон став вирівнюватися і в цілому світова спільнота абсолютно адекватно дала оцінку злочинних дій окупантів.
Висвітлення ситуації у ЗМІ 69 країн показало беззаперечну підтримку України з боку закордонних політичних лідерів і міжнародних організацій (ЄС, ООН, МКЧХ тощо), зокрема шляхом незалежних оцінок на користь саме української версії про російську провокацію та відповідальність рф за вбивство полонених з ймовірною метою приховання катувань.
Основні сигнали закордонних публікацій:
— заклики з боку керівництва України та дипломатичного відомства щодо визнання росії спонсором тероризму й відповідальною за ще один умисний воєнний злочин, наведення доказів здійснення злочину саме з боку рф, апеляції до ООН та МКЧХ, заклики до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду щодо розслідування, повідомлення про проведення Україною власного розслідування;
— засудження злочину з боку ЄС та ООН з одночасною готовністю ООН розпочати розслідування та наміри притягнути винних до відповідальності;
— вимоги розслідувати вбивства українських військовополонених з боку окремих світових лідерів та представників дипкорпусу в західних столицях та в Україні, заклики до рф дотримуватися міжнародного права. Наприклад, держсекретар США Ентоні Блінкен передав своєму українському колезі Дмитру Кулебі співчуття з приводу загибелі українських військовополонених та пообіцяв, що Вашингтон притягне росію до відповідальності за її звірства.
— Жозеф Боррель з цього приводу заявив: «російські військові вчинили жахливі звірства щодо українських військовополонених в Оленівці, це нелюдський, варварський вчинок». А посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілд на засіданні Ради безпеки ООН у виступі зазначила: «більше не повинно бути сумнівів — росія має намір розділити Україну і «повністю видалити її з карти світу»;
— заклики посилити матеріально-технічну підтримку України для належного захисту;
— висловлення значних сумнівів у версії подій та взагалі в будь-яких доказах, представлених з боку рф;
— порівняння злочинів рф зі злочинами терористів «ІДІЛ». Наприклад, заява міністра закордонних справ Латвії: «жорстокість росіян в Україні схожа на дії «бойовиків» терористичної організації «Ісламська держава»;
— засудження закликів з боку посольства рф у Великій Британії щодо «заслуженої принизливої смерті» бійців «Азову»;
— перешкоджання щодо доступу до місця злочину для представників МКЧХ, незважаючи на заяви рф про нібито «наданий дозвіл»;
— додаткова інформація про факти катувань українських полонених (включаючи відеозапис катування українського полоненого), оприлюднення свідчень звільнених українських полонених, яких до цього утримували в Оленівці;
— акції протесту проти вбивства бійців «Азову» у світових столицях (Хорватії, Польщі, Бразилії).
Отже, цивілізований світ дав свою незалежну оцінку трагедії в Оленівці. На черзі — справедливе покарання для російських злочинців.
