Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Зв’язок, стійкість управління, обмін великими масивами бойової інформації — це те, що постійно потрібно підрозділам Повітряних Сил ЗС України для боротьби з російськими загарбниками. Бойові літаки не зможуть виконувати завдання в небі, а зенітні ракетні комплекси — на землі, якщо не матимуть стійкого зв’язку з командними пунктами та центрами управління та необхідної інформації про бойову обстановку.
У перші хвилини й години повномасштабного вторгнення російсько-нацистські війська намагалися передусім знищити систему протиповітряної оборони нашої країни. Рашисти завдавали ракетних та авіаційних ударів не тільки по аеродромах, позиціях зенітних ракетних і радіотехнічних підрозділів, а й по вузлах зв’язку.
Про роботу свого підрозділу АрміяInform розповів командир батальйону окремого полку зв’язку й радіотехнічного забезпечення імені В’ячеслава Чорновола Повітряного командування «Захід». Сергій — підполковник. Разом зі своїм колективом він забезпечував зв’язок компоненту Повітряних Сил ЗСУ під час проведення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил.
— 24 лютого наш батальйон зв’язку перебував у районі проведення операції Об’єднаних сил. Ми виконували завдання за призначенням — забезпечували надійний і безперебійний зв’язок пунктів управління з підпорядкованими підрозділами, — розповідає він. — У перші хвилини вторгнення потрапили під ракетний удар рашистів. Техніку й озброєння нам вдалося вберегти від значних пошкоджень. Також ворог намагався придушити зв’язок постановкою потужних радіоелектронних перешкод. Ми швидко змінили позиції та продовжили забезпечувати зв’язок командування з авіаційними, зенітними ракетними та радіотехнічними підрозділами. Наші фахівці й техніка змогли вистояти під час «бліцкригу» окупантів.
Сергій каже, що впродовж багатьох останніх років його підрозділ чимало навчався та тренувався, щоб успішно працювати в умовах інтенсивних бойових дій.
— Від 2014 року ми точно знали, хто загрожує нашій країні, — зазначає він. — Вивчали можливості агресора та навчалися протистояти їм у боротьбі за зв’язок. Проводили тренування й польові виходи в умовах, максимально наближених до реальних. Такі заняття містили всі елементи бойової роботи. Визначення та обладнання найвигідніших позицій, врахування потенційних загроз, планування й виконання маршу, охорона та оборона польового табору. І, звичайно, швидке розгортання та згортання радіостанцій. Вправи із забезпечення зв’язку наші екіпажі виконували так часто, щоб завжди перевищувати встановлені часові нормативи. Ми багато тренувалися, щоб у найважчі моменти війни всі наші абоненти залишалися на зв’язку й могли впевнено давати відсіч окупантам.
Нині батальйон, яким командує Сергій, продовжує виконувати завдання за призначенням.
— Від роботи зв’язківців залежить якість управління підрозділами, які несуть бойове чергування в системі протиповітряної оборони країни. Зв’язок — це не лише передача голосових повідомлень. Ми забезпечуємо роботу автоматизованих систем управління підрозділами, обмін великими масивами бойової інформації про обстановку в повітряному просторі, про цілі й дії ворога. Екіпажі наших радіостанцій постійно на посту, — каже він. — Ця робота непроста. Треба бути фізично підготовленим, аби швидко розгорнути техніку й озброєння. Також необхідно мати добрі знання й навички, щоб за лічені хвилини забезпечити роботу каналів зв’язку. Ну й насамкінець — бути стресостійким, аби опановувати себе, коли рівень відповідальності за надійний обмін інформацією дуже високий.
Ще до початку повномасштабного вторгнення на озброєння військ зв’язку Повітряних Сил ЗС України поступово надходили нові радіостанції українського та закордонного виробництва. Просто зараз зв’язківці також освоюють нову техніку.
— Славнозвісні Starlink уже є в нашому розпорядженні. Ми ефективно працюємо з ними, — розповідає Сергій. — Також використовуємо чимало інших сучасних засобів зв’язку. — Робимо все для перемоги в ефірі та в нашій війні з російським агресором.
Командир батальйону каже, що сил зв’язківцям додає підтримка й допомога простих людей.
— Ми ніколи не відчували себе на самоті в полях, — каже Сергій. — Щоразу, коли ми вирушали з пункту постійної дислокації для виконання бойових завдань, нас проводжали в путь люди місцевих громад. Вони зустрічають нас щоразу, коли ми повертаємося. І дбають про нас, як про рідних. Ця підтримка неоціненна.
