Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
11-річна Соломія та 9-річний Остап Баланюки з Вінниці вирішили зібрати кошти, аби допомогти захиснику. Брат і сестра навчаються у музичній школі – Соломійка грає на скрипці, Остапчик – на кларнеті. І, щойно вони дізналися від мами про те, що потрібні кошти, відразу ж запропонували їй виступити десь у центрі міста та спробувати під час виступу зібрати кошти.
– Син моєї подруги, Дмитро, з перших днів вторгнення на передовій, – розповіла журналістові АрміяІnform мама юних музикантів, вінничанка Юлія Баланюк. – І тільки нещодавно я дізналася від подруги, що досі в Діми немає шолома. Він – не солдат, а медик-доброволець, і хоча не бере безпосередню участь у боях, але постійно витягає поранених з-під вогню, а власного шолома не має. Я звернулася до нашої сільської парафії, і у церкві зібрали 5 тисяч гривень. Ми знайшли якісний шолом за 16 тисяч, тож залишилося ще 11. І діти, як тільки почули про це, запропонували зібрати кошти благодійною грою на вулиці.
Ми з Юлею домовилися не розкривати прізвища парамедика – достатньо й імені. До початку широкомасштабної війни молодий чоловік працював медбратом у Вінницькій міській клінічній лікарні швидкої допомоги. І буквально за тиждень до російського вторгнення поїхав на збори за фахом, і звідти вже не повертався – рятував життя поранених то на одному, то на іншому напрямку фронту. Звичайно, будь він бойовим медиком підрозділу, Дмитро був би повністю екіпірованим, але оскільки він – доброволець, то за справу взялися маленькі волонтери.
У центр Вінниці Соломія та Остап приїхали з мамою та молодшим братиком Устимом, який поки що малий для музичної школи, але дуже прагне також навчитися грати на музичних інструментах. Місце для гри вони обрали знакове – на розі вулиці Соборної та площі Європейської, якраз навпроти старовинного будинку. Понад 100 років тому у цій монументальній будівлі тимчасово знаходився уряд Української Народної Республіки. Сьогодні площа – пішохідна, завжди велелюдна, і особливо – зараз, у ці літні дні. Грали по черзі – то скрипка, то – кларнет. Виконували програмні твори музичної школи, серед яких – і українські мелодії, і навіть козацькі марші. Вінничани вподобали гру маленьких музикантів, а побачивши напис, на що саме дітлахи збирають кошти, не залишилися байдужими. За 4 години гри вони, звісно, втомилися, але відчували радість, адже їм вдалося зібрати майже 3400 гривень! Цього ж вечора сім’ї Баланюків дала 6 тисяч гривень парафія одного з вінницьких храмів і решту, понад півтори тисячі гривень, доклали батьки. Радісні діти разом із мамою вже придбали заповітний шолом та передають його власнику на передову!
Що ж, начебто, і невелика сума, та й ціль збору – тільки один-єдиний шолом лише для одного захисника. Втім, уже всьому світу відомо, що таких діточок в Україні – тисячі й тисячі. Хтось відрізає коси, продаючи волосся заради грошової допомоги війську, хтось збирає й продає фрукти і ягоди. Інші плетуть сітки, провідують поранених у шпиталях – чого тільки не роблять маленькі українці, наближаючи нашу перемогу! В цьому і є наша сила, наша правда, в цьому, зрештою, наше майбутнє!
Фото автора
