Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Оператор-навідник БМП одного з підрозділів морської піхоти з позивним «Фома» вже звик до бойових буднів. Він не мав змоги відточувати професійні навики на сучасних і зручних тренажерах — його навчання одразу почалося на полі бою.
− Коли я прийшов до військкомату, то одразу попросився саме на цю посаду, бо знав, що осилю. Люблю вивчати техніку, вона поки відповідає взаємністю, − жартує військовий.
«Фома» родом із Краматорська. У мирному житті він − верстатник широкого профілю. Протягом 5-ти років працював на заводі й мріяв про звичайні людські радощі. Аж до того часу, як 24 лютого оскаженілий ворог вирішив «асвабадіть» Україну від українців. З того часу розпочався інший виток його життя. Він поповнив лави морської піхоти, щоб боронити свою державу від кровожерливого сусіда.
Чоловік пригадує своє перше бойове зіткнення. Каже, що дуже нервував, але швидко опанував себе — на фронті нема часу на «розкачку», бо найменший сумнів чи помилка може коштувати життя. Тепер постійні обстріли стали для нього звичною справою.
− Особливо важко було в Авдіївці. Бої там тривали практично цілодобово. Півтора місяця ми по клаптику виборювали кожен сантиметр нашої землі. Мали як успіх, так і втрати, − згадує морпіх. — Також нелегкими видалися для нашого підрозділу три дні, які ми провели в Зеленому Полі. Туди вирушили для виконання завдань наших 2 БМП та 2 танки. Ворожа «пташка» нас дуже довго пасла, тому постійно маневрували, переміщувались. Іноді за день доводилося тричі змінювати позиції. Тільки приїхали, окопалися — і знову переїжджаємо. Пізній вечір, втомився, але знову копаєш…
А ось у Роздільному морпіхам вдалося затрофеїти ворожу техніку.
− З перших днів, як заїхали, тривали важкі бої. Ми добряче «насипали» рашистам, так, що ті тікали й залишали свою техніку. Звісно, не вся підлягала відновленню, бо ворог багато чого пошкодив, повикручував якісь деталі всередині. Але ми з механіком одну БМП-3 таки реанімували, і тепер там вся автоматика й електроніка працює. Із озброєння на ній є «сотка», яка досить ефективна в бою, а також установка ПТКР, − розповідає «Фома».
За словами військового, ця БМП-3 є доволі новою. Наші захисники швидко освоїли трофей, який непогано зарекомендував себе у бою, добряче полоскотавши нерви ворогу.
«Фома» попри всі труднощі продовжує усміхатися й жартувати, щоб підняти настрій та бойовий дух побратимів, за що ті його неабияк цінують. А ще морпіх упевнений, що перемога України не за горами. А як інакше, коли її боронять такі воїни?
− Насправді я дуже радий, що несу службу саме в підрозділі морпіхів і, зокрема, у даному батальйоні. За цей час ми стали справжньою родиною. Крім того, тут усі насправді універсальні солдати, які готові виконувати завдання будь-де − у воді, у повітрі, на суші, незважаючи на втому і ризики, − з гордістю каже «Фома». — Кожен уже багато зробив для нашої перемоги і готовий зробити ще більше.
Фото: Олександр Завтонов
