Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
За два тижні до повномасштабної російської агресії у зв’язку зі створенням кремлівським режимом реальної гарячої фази агресії рішенням Центрального Проводу Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України» була оприлюднена заява «За Україну будемо воювати!». Про роль і місце Спілки під час рашистської навали кореспондент АрміяInform поспілкувався з головою організації полковником у відставці Олександром Саськом.
— Приводом нашої заяви стало звернення наприкінці січня відомого своїми прорадянськими поглядами голови «Загальноросійських офіцерських зборів» генерал-полковника у відставці Леоніда Івашова, — зазначив на початку розмови Олександр Сасько. — Він несподівано для багатьох виступив проти війни росії з Україною. У підготовці такої війни він звинуватив керівництво росії та президента путіна, якого закликав піти у відставку.
На думку генерала, застосування військової сили проти України, «по-перше, поставить під сумнів існування самої росії як держави; по-друге, назавжди зробить росіян та українців смертельними ворогами». Крім того, зазначав Івашов, росія однозначно буде зарахована до категорії країн, що загрожують миру та міжнародній безпеці, обкладена важкими санкціями, перетвориться на вигнанця світової спільноти й, імовірно, буде позбавлена статусу незалежної держави. Він також висловив думку, що росія провокує напруженість на межі війни, щоб відвернути населення від внутрішніх проблем. У зверненні містилася вимога до президента відмовитися від злочинної політики провокування війни.
Це звернення Івашова, який, як з’ясувалось, був обізнаний із планами кремля, і змусив нас виступити із заявою, в якій ми чітко акцентували, що на порядку денному стоїть існування країни та існування нації. Вибір у нас один — стати на захист рідної землі. Своєю заявою ми закликали всіх українців єднатися навколо ідеї української державності, до оборони держави в доступний спосіб — чинити збройний опір у лавах Збройних Сил України, Силах територіальної оборони, русі опору, посилювати волонтерський рух. У нас є один шлях — відстояти свободу, незалежність і територіальну цілісність Батьківщини.
З 24 лютого члени Спілки, які перебували в лавах ЗСУ, виконували свої обов’язки із захисту країни, ті, хто перебував у запасі, стали в чергу до військкоматів. Ми ініціювали зміни в законодавстві щодо завдань Сил тероборони й, на щастя, вони були ухвалені, в тому числі були враховані наші пропозиції з оснащення бригад тероборони важкою технікою й озброєнням. Активно виступали ми й за створення в Силах тероборони підрозділів кіберборотьби. Це спрацювало й у квітні були затверджені зміни до Переліку військово-облікових спеціальностей осіб офіцерського складу підрозділів кіберрозвідки, кіберзахисту, кібервпливу тощо.
Ще один напрямок роботи Спілки, який і донині актуальний, — сприяння легалізації добровольчих формувань Територіальних громад. Буквально днями ми допомогли ще одному добровольчому батальйону на Черкащині легалізуватись. Зазначу, що практично в усіх добровольчих підрозділах є члени Спілки офіцерів України.
— Чи є серед спілчан такі, що очолюють підрозділи Сил тероборони?
— Не хотів би з метою безпеки оприлюднювати прізвища, але про колишнього голову Тернопільської обласної спілки полковника у відставці В’ячеслава Кравчука, який, на жаль, загинув 15 травня, можу сказати. За спиною в нього була війна в Афганістані, воєнні конфлікти в Нагорному Карабаху та Придністров’ї. А з 2014 року пішов захищати Україну.
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, теж не міг стояти осторонь і вирушив на передову нищити загарбників. Очолював 35-й окремий штурмовий батальйон «Тернопілля». Побратими згадують В’ячеслава як чуйну та добру людину. До речі, син В’ячеслава Васильовича Андрій, підполковник, в лютому-березні брав участь в обороні Києва.
На сьогодні члени Спілки очолюють чотири батальйони Сил тероборони. Є офіцер у відставці, який навіть у віці понад 70 років командує добровольчим підрозділом у Тернопільській області.
— Чи можете ви сказати, який відсоток членів Спілки поповнив лави Збройних Сил та підрозділів тероборони?
— Майже 40 відсотків спілчан боронять нашу державу. Серед відставників і запасників люди різноманітних професій — від вчителів предмета «Захист України» до підприємців і представників мистецтва. Наприклад, бійцем Ірпінської тероборони є український прозаїк, публіцист, поет, журналіст, краєзнавець Сергій Мартинюк, якому незабаром виповниться 60. Має досвід військової служби — колись обіймав посаду командира артилерійської батареї.
Початок російського вторгнення 24 лютого він зустрів в Ірпені. Того ж дня добровольцем із власною мисливською зброєю приєднався до Сил територіальної оборони. За його словами, у нього була власна мотивація — захищати свою землю, свою родину, свій дім. У розмові Сергій Якович сказав, що оборонці Ірпеня чудово розуміли: якщо впаде їхнє місто, то під великою загрозою буде Київ. Тому стояли на смерть.
Зауважу, що майже 30 відсотків спілчан займаються волонтерською роботою, доставляючи нашим підрозділам на фронт все необхідне для ведення бойових дій. Відзначив би активність членів Львівської обласної організації.
Не стоять члени Спілки й осторонь інформаційної складової російсько-української війни. Ми використовуємо можливості донести слово правди в засобах масової інформації. Олександр Скіпальський, Євген Лупаков, Ельхан Нурієв, Григорій Омельченко, Петро Костюк регулярно беруть участь в телевізійних громадсько-політичних проєктах.
Багато публікацій спілчан виходить у львівському часописі «Універсум», шеф-редактором якого з 1993 року є кандидат філологічних наук, доцент кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка, член Міжнародного інституту преси, Національних спілок письменників і журналістів Олег Романчук.
— Відомо, що Спілка бере активну участь у формуванні нормативно-правової бази щодо учасників бойових дій…
— Це теж окремий напрямок нашої роботи, особливо у відстоюванні інтересів добровольчих формувань. Коли ухвалювали попередній закон, який надає добровольцям право на отримання статусу УБД з відповідними соціальними гарантіями, ніхто не передбачав, як розгортатимуться воєнні дії. Тож це право було надано по всій Україні. Відповідно до оновленого законодавства, до якого ми теж долучилися, кожен захисник, який безпосередньо брав участь у бойових діях у складі бригад територіальної оборони та добровольчих формувань територіальних громад, має право отримати статус учасника бойових дій та відповідні соціальні гарантії від держави.
Щоб отримати офіційний статус та відповідні соціальні гарантії, добровольці територіальної оборони мають укласти відповідні контракти з командирами добровольчих формувань територіальних громад.
— Дякую за спілкування.
