У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Майже 200 подяк від воїнів Збройних Сил України та вимушених переселенців після 24 лютого надійшло на адресу полтавського лікаря стоматолога-ортопеда Руслана Козака.
Незважаючи на завантаженість роботою, він завжди знаходить час, аби безкоштовно надавати всі види стоматпослуг тим, кому через дії окупантів нині нелегко.
— Я з 2014 року опікуюся своїми колегами в погонах та армійцями вцілому, — каже Руслан Козак. — Проте з початком широкомасштабного вторгнення росії на нашу землю значно активізував і розширив свою волонтерську діяльність. Адже не можу спокійно працювати у своєму робочому кабінеті, коли хтось потерпає від зубного болю.
Патріот України додав, що спочатку лікував своїх знайомих армійців, а ті вже казали про нього іншим. Паралельно відвідував вимушених переселенців у місцях їхнього тимчасового поселення в Полтаві та області.
— Іноді буває так, що пізно увечері мені телефонують зовсім незнайомі військові та кажуть про різку зубну біль. Тож негайно відкладаю хатні справи, виходжу на асистента чи рентгенолога залежно від ситуації та повертаюсь до робочого кабінету. Оскільки розумію, що вся держава нині має працювати на наших захисників, — вважає пан Руслан.
Також він постійно перераховує гроші на потреби Збройних Сил України та бере участь у зборі медичних засобів, що вкрай необхідні у складних польових умовах.
— Часто про нагальні потреби полтавських тероборонівців дізнаюся з соцмереж. Приміром, якось їхав на роботу та прочитав, що одному армійцю треба берці великого розміру. Довелося повернутися додому і запозичити в батька нове взуття для походів у ліс, яке сам же й подарував. Також узяв зимові кросівки та теплі речі та відвіз нашим славним захисникам, — пригадав стоматолог-ортопед.
Колеги по кафедрі вже звикли, що біля його робочого місця постійно перебувають люди в погонах. Одним із відвідувачів був полтавський тероборонівець старший сержант Дмитро, якого мобілізували в березні поточного року.
— Подзвонивши Руслану Васильовичу, я приготувався, що треба буде чекати на прийом декілька днів, а може й тижнів. Але дуже зрадів, коли він призначив прийти вже наступного дня. Його роботою дуже задоволений. Окрім пломбування чи протезування, він ще лікує своїми жартами та заряджає позитивним настроєм, — зауважив старший сержант Дмитро.
У планах стоматолога-волонтера з Полтави — продовження благородної роботи щодо надання допомоги українським армійцям і тимчасово вимушеним переселенцям.
—Можливо, не всі мої колеги розуміють поняття «патріотизм» так, як я. Проте мене так виховали батьки та старші наставники, що просто мушу щось робити для рідної України. Також своїми діями хочу довести, що іноді й один у полі може бути… лікарем-волонтером, — насамкінець зауважив Руслан Козак.
Фото автора
