Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
У черговому етапі потуг виправдати власні воєнні злочини російські пропагандисти у співпраці з міністерством вбивств так званої росії вчинили одразу два воєнні злочини одночасно, а саме false-flag operation та невибірковий обстріл цивільної інфраструктури.
Наперсточники розкидали по тимчасово окупованому Донецьку російські міни радянського виробництва ПФМ-1С «Лепесток», звинувативши у цьому — так, вгадали — ЗСУ. Навіть зняли про це відео:
Майстерність актора вражає: експресії може позаздрити оперний бомонд, а російський режисер Станіславський сказав би «*** вєрю, пацани, умєєтє, могьотє». Принаймні це казав собі телепень-автор відео, задоволено відправляючи свій шедевр кіномистецтва в сепаратистські канали соцмереж.
Це далеко не перший випадок використання цих мін. Балалаєчна федерація не є підписантом Оттавської конвенції і за час війни активно використовує всі наявні види протипіхотних мін, від яких постраждала велика кількість населення окупованих територій, в тому числі діти. Ця міна зовні схожа на іграшку, чим приваблює дітей — міна вибухає в руках і уражає обличчя й кисті рук.
Судячи з усього, міни були доставлені системою РСЗВ «Ураган», в соцмережах з’явилися фотографії відпрацьованих контейнерів 9М27К3. Але розрахунок фейку був на те, що передтелевізорні віслюки ніколи не перевіряють інформацію і, як то казали на росії, «піпл хаває». Схаває і це, поки жителі окупованих територій будуть втрачати кінцівки та хоронити своїх дітей. Але це рашистів не цікавить, адже вони сприймають місцеве населення як худобу, як ресурс, який можна використати проти України — на фронті примусово мобілізованих використовують як гарматне м’ясо, а в тилу — як реквізит для бойовиків, хіба що в ролях замість акторів виступають автентичні російські нацисти. Але в одному можна бути впевненим: настане час, коли «митців» брехні й убивств притягнуть до відповідальності. Нехай пройде 5 чи 10 років — у злочинів проти людяності немає строків давності.
Починайте готуватись, дорогі «брати», і я не маю на увазі Каннський фестиваль.
