Про ці кіноновинки в інтерв’ю АрміяInform розповів їх продюсер, полковник запасу Олександр Дріз. – Почнемо з найближчої дати – 6…
Так називають себе десятки патріотів України з Громадського руху «Оборона Полтави». Усі вони ще в перші дні широкомасштабного вторгнення росії на українську землю об’єдналися і відтоді буквально щодня роблять свій внесок у перемогу над окупантами, допомагають нашим Збройним Силам та тим, кого московити позбавили житла і спокою.
Упродовж майже п’ятьох останніх місяців цей колектив однодумців підготував понад 7000 метрів маскувальних сіток, укомплектував близько 3000 індивідуальних аптечок першого рівня IFAK, зв’язав майже 300 костюмів типу «кікімора», відправив більше ніж 50 000 кілограмів продовольчих товарів та засобів гігієни на передову тощо.
Під їхнім дахом функціонують 13 різних кластерів
Однією із співзасновниць цього громадського руху є Катерина Бабіч – звичайна полтавка, рішучості в досягненні мети якої, мабуть, вистачить на цілий батальйон воїнів.
Полтавська волонтерка Катерина Бабіч
– Наш колектив складається із місцевих мешканців та вимушених переселенців, – каже Катерина Бабіч. – Розпочалося усе з того, що ми разом із Вадимом Ямщиковим створили спеціальний сайт, до якого долучили полтавських підприємців, успішних фермерів, рестораторів, своїх друзів та інших. У результаті чого нам вдавалось оперативно знаходити та доправляти до армійців тонни піску чи техніку для обладнання блокпостів.
Вона пригадала, що їхній сайт працював у режимі 24/7 із шаленою продуктивністю і взаємодією між бізнесом, іншими волонтерськими об’єднаннями та армійцями. Згодом коло полтавських волонтерів побільшало, вони перейшли в офлайн формат і це стало новим рівнем їхнього розвитку.
– Поступово, від допомоги полтавським військовим частинам, ми стали опікуватися всіма без винятку воїнами, які перебувають на «нулях». За потребою ми направляємо туди електрогенератори, аптечки, елементи бойової амуніції чи інше майно, що вдається придбати завдяки співпраці з обласною військовою адміністрацією та різними з благодійними фондами, – пояснила пані Катерина.
Сьогодні під дахом Громадського руху «Оборона Полтави» функціонують 13 кластерів, серед яких: підготовка маскувальних костюмів «кікімора», пошив каверів для захисних шоломів, виробництво тактичного текстилю, комплектація аптечок і рюкзаків для парамедиків, проведення занять із тактичної медицини та інші.
За словами керівництва волонтерської організації, працювати над плетінням сіток іноді доводиться в дві зміни: від ранку і аж до комендантської години.
До речі, костюми «кікімори», що там плетуть, враховують природні особливості Харківщини, Миколаївщини чи Херсонщини. Тому хлопці та дівчата, які все це роблять для захисників України, із розумом ставляться до виконання найдрібніших своїх завдань.
Діють як одна команда і усмішка – обов’язковий «дрес-код»
Варто сказати, що однодумці Катерини Бабіч є представниками різних мирних професій, далеких від військової справи. Проте сила духу патріота і мотивація скоріше перемогти окупантів зробила із них міцну команду та професіоналів із різних оборонних питань.
Так, на одному із кластерів волонтерського об’єднання за швейною машинкою перебуває 29-річний полтавець Ярослав. Його завдання на сьогодні – пошив камуфльованих чохлів для захисних шоломів різних типів.
Полтавський архітектор Ярослав
– Я архітектор і сюди прийшов ще в березні. Спочатку зав’язував зелені стрічки на маскувальних сітках. Поступово опанував роботу кравця, або, як я люблю жартувати – професію військового модельєра. До речі, раніше я боровся зі всілякими проявами «руського миру» в складі «Правого сектору». На жаль, через об’єктивні причини служити в Збройних Силах України не можу. Тому всі свої сили присвячую волонтерській діяльності. Знаєте, дуже приємно усвідомлювати той факт, що ти робиш щось корисне і вкрай необхідне для своєї країни. Тому буду тут, поки є сили та палає вогник патріота в моєму серці, – розповів полтавець Ярослав.
Поруч із Ярославом над плетінням «кікімор» мудрує Алла. Юна дівчина у 2014-му спочатку втекла від війни із Луганська до Харкова. Цього ж року їй довелося вимушено переїхати вже із Харкова до Полтави.
Вчитель образотворчого мистецтва Алла
– За освітою я вчитель образотворчого мистецтва. Роботу в Харкові довелося тимчасово полишити та переїхати із мамою в сусідню область. Проте сидіти в чужій квартирі ми не збиралися. Тому на початку березня прийшли до вже рідної організації. Тут діємо як одна команда і усмішка – обов’язковий «дрес-код». Приходимо сюди близько 8:00, а завершуємо роботу о 20:00. Іноді нашому керівництву доводиться спеціально відправляти нас додому, бо нікому не хочеться полишати цю дружню атмосферу, що словами важко й передати. Мої «кікімори» врятовують життя солдатам і я щаслива, що роблю свій маленький внесок у вигнання ворогів із нашої землі, – поділилася враженнями Алла.
Тим часом інша переселенка – завідувачка відділу сучасної хореографії Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості Олена, в організації опанувала навички закрійника.
Переселенка із Харкова Олена
– Починала тут зі збирання гуманітарної допомоги та пакування речей для воїнів. Потім отримала «підвищення по службі» і стала в’язати вузлики на масксітках. Хоча я й у відмінній фізичній формі, та спина в перші дні таки сильно боліла. Поступово всього навчилася, до всього звикла і зараз дуже рада, що чотири місяці тому побачила в соціальних мережах коротку інформацію про «Оборону Полтави». Окрім підготовки «кікімор» та різних чохлів, я ще опікуюся військовою частиною НГУ. Отже, я не чекаю, що мене хтось покличе, а сама проявляю ініціативу і постійно шукаю, чим допомогти нашим славним захисникам України. За свою діяльність ми отримуємо слова подяки з уст суворих бородатих розвідників чи тероборонівців, – зазначила Олена.
Забезпечують безперебійну роботу фронтового тилу
Посилки із необхідними для забезпечення безперебійної роботи фронтового тилу до Полтави прибувають навіть із-за кордону. Іноді в пакунках, що надходять від небайдужих, всього 2-3 речі зі списку необхідні для військовослужбовців у польових умовах. Проте все це дуже цінується, адже воно йде від щирого серця та заряджено вірою в Збройні Сили України.
До слова, патріоти із великої літери не бояться братися й за нове в інтересах нашого війська. Приміром, зараз вони в рамках окремого проєкту «Для неї!» забезпечують військовослужбовок жіночою формою та взуттям і паралельно беруть активну участь у фотопроєкті місцевого фотографа Сергія Мошенка «Військотики». Унікальні фотокартки, де армійці тримають в руках пухнастих тваринок, збирають чималі кошти на потреби ЗСУ по всьому світові.
– Наша волонтерська команда перебуває в постійному русі. Розуміючи реалії сучасності та відчуваючи потреби війська, ми шукаємо альтернативні шляхи, як краще забезпечити певні потреби військових та правоохоронців. Нині всі хлопці та дівчата з команди «Оборона Полтави» стали справжніми експертами із певного напрямку роботи. Вони не на словах, а на ділі щоденно виборють право називатися справжніми патріотами України, – насамкінець зазначила Катерина Бабіч.
Отже, представники Громадського руху «Оборона Полтави» виступають певним містком між місцевою громадою, бізнесом та волонтерами. Обсяги вже виконаної ними роботи просто важко оцінити. Попереду ж на них чекають нові успіхи задля скорішої Перемоги над московитами та настання миру по всій території Україні.
