Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Міжнародна робоча група з гарантій безпеки для України під співголовуванням керівника Офісу Президента Андрія Єрмака та колишнього Генерального секретаря НАТО Андерса Фога Расмуссена 22 липня провела друге засідання. Про це повідомляє Офіс Президента України.
Учасники обговорили проект плану рекомендацій щодо майбутніх міжнародних гарантій безпеки для України.
Група вважає, що НАТО й Стаття 5 Вашингтонського договору залишаються золотим стандартом гарантій безпеки. У зв’язку з цим курс на членство в Альянсі закріплений в Конституції України. У проміжний період, поки Україна не стане повноправним членом НАТО, основною гарантією буде її здатність стримати майбутню агресію та у разі потреби — захистити себе й відновити свій суверенітет, територіальну цілісність і безпеку.
Проте для досягнення цього, на думку групи, знадобиться взаємопов’язана система багатосторонніх і двосторонніх належним чином ратифікованих угод між Україною та державами-гарантами. Документи, зокрема, сприятимуть розбудові та зміцненню сил оборони України.
Співголова групи Андрій Єрмак зазначив: «Україна показала, як здатна боротися з однією з найбільших армій світу. З іншого боку, світ побачив, на що здатна піти сьогодні Російська Федерація».
Тож, за його словами, система гарантій має забезпечити максимальні спроможності для самозахисту України, а також комплексну та всебічну підтримку у разі як безпосередньої агресії, так і її загрози.
Керівник Офісу Президента наголосив, що міжнародні гарантії безпеки надзвичайно важливі для післявоєнної відбудови та подальшого економічного розвитку України.
«Після війни наша країна повинна стати гарантовано безпечною. Надзвичайно важливо, щоб повернулись усі українські громадяни, які були вимушені виїхати за кордон через широкомасштабне розширення російської агресії. Щоб інвестори з усього світу, включно, звичайно, з українськими, могли впевнено приводити сюди власні капітали. Нам потрібно кардинально підвищити рівень іноземних інвестицій, навіть у порівнянні з довоєнними роками», — сказав Андрій Єрмак.
За словами Андерса Фога Расмуссена, «стабільність у євроатлантичному регіоні переплітається зі стабільністю та безпекою України.
«Якщо війна в Україні не буде закінчена, наслідки цього відчує весь регіон і світ. Ось чому для міжнародної спільноти доцільно — не лише морально, а й стратегічно — рішуче підтримувати безпеку України. Ми розглядаємо попередні моделі, але модель гарантій для України буде унікальною та адаптованою до конкретних потреб країни», — наголосив він.
Нині до групи входять:
Кевін Радд, Прем’єр-міністр Австралії у 2007-2010, 2013 роках;
Карл Більдт, Прем’єр-міністр Швеції у 1991-1994 роках і міністр закордонних справ у 2006-2014 роках;
Мішель Флурной, заступник міністра оборони США з політичних питань у 2009-2012 роках;
Мікулаш Дзурінда, Прем’єр-міністр Словаччини у 1998-2006 роках і міністр закордонних справ у 2010-2012 роках;
Стівен Гедлі, радник Президента США з національної безпеки у 2005-2009 роках;
Омід Нуріпур — депутат парламенту Німеччини (з 2006 року) та співголова партії Alliance90/Зелені (з 2022 року);
лорд Вільям Хейг, міністр закордонних справ Великої Британії у 2010-2014 роках;
Норберт Реттген, депутат парламенту Німеччини; міністр захисту навколишнього середовища, збереження природи та ядерної безпеки у 2009-2012 роках, а також колишній голова Комітету у закордонних справах Бундестагу (2014-2021);
Анна Фотига, депутат Європарламенту (з 2014 року) та міністр закордонних справ Польщі у 2006-2007 роках;
Марі Дюмулен, директор програми «Ширша Європа» Європейської ради з міжнародних відносин,
Джамп’єро Массоло, президент Італійського інституту міжнародних політичних досліджень;
Адам Еберхардт, директор Центру східних досліджень (OSW);
Андрій Костін, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики;
Роксана Крістеску, політичний експерт, ЄС.
Члени робочої групи діють як експерти від свого імені та не представляють уряди своїх країн або організації, у яких вони працюють.
У складі секретаріату Міжнародної робочої групи Олександр Бевз та Дарія Зарівна є проектними менеджерами з українського боку; Фабріс Потьє та Гаррі Неделку — їхні колеги з боку Rasmussen Global.
