Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Під час просування наших військ на територію, захоплену ворогом, першими завжди ідуть сапери. Від їхньої роботи, яка ведеться у безпосередній близькості до противника й часто під обстрілами, залежить успіх у виконанні завдань іншими підрозділами. Діяльність саперів у районі бойових дій потребує неймовірної концентрації уваги, якісної професійної підготовки та сталевої витримки, тому швидко призводить до нервового та морального виснаження.
Коли ж після чергової ротації з’являється час для відпочинку та відновлення, чим займаються військові сапери? Правильно — тренуваннями та фаховою підготовкою. На одному з таких занять побував кореспондент АрміяInform.
Посеред перегрітих сонцем південних степів, за черговим поворотом ґрунтової дороги група військовослужбовців надіває спорядження для виконання чергового завдання. Бронежилети, каски, автомати за спиною, а до рук воїни беруть схожі на короткі вудочки металеві щупи.
Як розповідає командир інженерно-саперного взводу однієї з частин Морської піхоти України старший лейтенант Артем, сьогодні його підлеглі повинні виконати цілком буденне для його підрозділу завдання — розмінувати ділянку дороги та прохід у лісосмузі.
Усе починається з обов’язкового інструктажу з дотримання заходів безпеки під час поводження з вибухонебезпечними предметами. Потім командир визначає конкретні завдання та місце кожного у роботі в групі. Все — почалась робота. Повільно, виважено сапери перевіряють ледь не кожен сантиметр дороги. Інша частина військовослужбовців уважно спостерігає за діями своїх побратимів.
— Основну увагу під час занять ми зосереджуємо на правилах поведінки сапера з боєприпасами чи іншими вибухонебезпечними предметами, — розповідає Артем. — У разі виявлення спочатку позначаємо їх, дивимось, чи можемо безпечно зняти розтяжку, привести міну у небойовий стан. Якщо ж ні — знешкоджуємо на місці закладним зарядом.
Далі група звертає у лісопосадку, її рух помітно сповільнюється. Очевидно, що сапери продумують кожен свій крок і кожен рух — як стати, як нагнутися, уважно вдивляються у порослу травою та кущами місцевість, акуратно діючи щупами, вишукують замасковані у напрямку просування небезпечні пастки від, на цей раз, умовного противника.
— Під час занять здається, що нібито й безпечніше, ніж під час реальної роботи, — розповідає сапер Ярослав. — Але ми розуміємо, що до кожного тренування потрібно ставитись із повною серйозністю й відповідальністю, напрацьовувати навики та рефлекси, щоб не було лиха згодом. Наприкінці заняття досвідчені сапери розповідають, що розв’язана росією війна несе чимало загроз для мирного населення, навіть якщо цивільні проживають у сотнях кілометрів від районів ведення бойових дій. І ця небезпека може чатувати у найбільш неочікуваних місцях. Зокрема, рашисти обстрілюють нашу територію крилатими та балістичними ракетами, частину з яких збиває ППО. Уламки збитих ракет можуть здетонувати у будь-який момент, і лише фахівець може визначити, чи несуть вони загрозу для населення.
— З особливою увагою слід ставитися до берегових ділянок. Для блокування українського судноплавства росіяни широко застосовують якірні міни, які часто зриває з якорів та відносить до берега. Також загарбники використовують дистанційні методи мінування місцевості. Частина з цих мін потрапляє в річки та озера, течія може їх розносити на багато кілометрів від району боїв, тому пляжі та інші ділянки уздовж рік та морського узбережжя також особливо небезпечні, — наголошує командир інженерно-саперного взводу.
Фото автора
