Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Під час просування наших військ на територію, захоплену ворогом, першими завжди ідуть сапери. Від їхньої роботи, яка ведеться у безпосередній близькості до противника й часто під обстрілами, залежить успіх у виконанні завдань іншими підрозділами. Діяльність саперів у районі бойових дій потребує неймовірної концентрації уваги, якісної професійної підготовки та сталевої витримки, тому швидко призводить до нервового та морального виснаження.
Коли ж після чергової ротації з’являється час для відпочинку та відновлення, чим займаються військові сапери? Правильно — тренуваннями та фаховою підготовкою. На одному з таких занять побував кореспондент АрміяInform.
Посеред перегрітих сонцем південних степів, за черговим поворотом ґрунтової дороги група військовослужбовців надіває спорядження для виконання чергового завдання. Бронежилети, каски, автомати за спиною, а до рук воїни беруть схожі на короткі вудочки металеві щупи.
Як розповідає командир інженерно-саперного взводу однієї з частин Морської піхоти України старший лейтенант Артем, сьогодні його підлеглі повинні виконати цілком буденне для його підрозділу завдання — розмінувати ділянку дороги та прохід у лісосмузі.
Усе починається з обов’язкового інструктажу з дотримання заходів безпеки під час поводження з вибухонебезпечними предметами. Потім командир визначає конкретні завдання та місце кожного у роботі в групі. Все — почалась робота. Повільно, виважено сапери перевіряють ледь не кожен сантиметр дороги. Інша частина військовослужбовців уважно спостерігає за діями своїх побратимів.
— Основну увагу під час занять ми зосереджуємо на правилах поведінки сапера з боєприпасами чи іншими вибухонебезпечними предметами, — розповідає Артем. — У разі виявлення спочатку позначаємо їх, дивимось, чи можемо безпечно зняти розтяжку, привести міну у небойовий стан. Якщо ж ні — знешкоджуємо на місці закладним зарядом.
Далі група звертає у лісопосадку, її рух помітно сповільнюється. Очевидно, що сапери продумують кожен свій крок і кожен рух — як стати, як нагнутися, уважно вдивляються у порослу травою та кущами місцевість, акуратно діючи щупами, вишукують замасковані у напрямку просування небезпечні пастки від, на цей раз, умовного противника.
— Під час занять здається, що нібито й безпечніше, ніж під час реальної роботи, — розповідає сапер Ярослав. — Але ми розуміємо, що до кожного тренування потрібно ставитись із повною серйозністю й відповідальністю, напрацьовувати навики та рефлекси, щоб не було лиха згодом. Наприкінці заняття досвідчені сапери розповідають, що розв’язана росією війна несе чимало загроз для мирного населення, навіть якщо цивільні проживають у сотнях кілометрів від районів ведення бойових дій. І ця небезпека може чатувати у найбільш неочікуваних місцях. Зокрема, рашисти обстрілюють нашу територію крилатими та балістичними ракетами, частину з яких збиває ППО. Уламки збитих ракет можуть здетонувати у будь-який момент, і лише фахівець може визначити, чи несуть вони загрозу для населення.
— З особливою увагою слід ставитися до берегових ділянок. Для блокування українського судноплавства росіяни широко застосовують якірні міни, які часто зриває з якорів та відносить до берега. Також загарбники використовують дистанційні методи мінування місцевості. Частина з цих мін потрапляє в річки та озера, течія може їх розносити на багато кілометрів від району боїв, тому пляжі та інші ділянки уздовж рік та морського узбережжя також особливо небезпечні, — наголошує командир інженерно-саперного взводу.
Фото автора
