Про це в коментарі АрміяInform розповів начальник відділення комунікацій 127-ї окремої важкої механізованої Харківської бригади Антон Сосницький. — Щодо поновлення на службі після СЗЧ за новою спрощеною…
Волонтери Одещини продовжують підтримувати українське військо. Серед них – Сергій Щербаков, який очолює підприємства SteelTec Group. Завдяки йому днями один з інженерних підрозділів отримав 2 автомобілі. Вже незабаром ці машини буде використано для виконання завдань з визволення нашої України від російських окупантів.
Навіть з «Волги» можна створити «бойовий» позашляховик
– Ці машини ми створили на базі тих авто, що нам передали небайдужі жителі. Зокрема, ГАЗ-24 передали хлопці з місцевої штраф-стоянки. Волга була геть «мертва», лише кузов цілий – тож довелося фантазувати й використовувати будь-який підручний матеріал: якийсь знаходили ми, якийсь давали військові. І в результаті маємо такий собі «бойовий» позашляховик із вбудованим кулеметом для захисників Батьківщини. Також довелось трохи «почаклувати» над Fiat, який передала редакція «Нашого міста». Під час роботи ми враховували всі зауваження та побажання військових, – розповідає Сергій.
Командир частини, підрозділ якої отримав цінний подарунок від волонтерів, полковник Олег Мазурок щиро подякував їм за неоціненний вклад в майбутню перемогу.
– Від таких громадян, які проявляють свою ініціативу і не шкодують своїх сил та часу – залежить багато, зокрема й перемога України в цій нелегкій війні з російським агресором. Сподіваюся, що праця цих людей стане поштовхом й для інших підприємців, які зможуть їм допомогти. Звісно, держава робить все можливе, аби забезпечити наших військових всім необхідним, але і суспільство не має залишатися осторонь і має брати активну участь у боротьбі з рашистами. Так, у нас в регіоні немає безпосередніх зіткнень з противником, а для того, щоб його й не було, наші військові виконують завдання на інших важливих напрямках і, ні для кого не секрет, що автівки, як і багато чого іншого, для них є розхідним матеріалом. Тому їх ніколи не буде забагато, – зауважив командир.
Як білорус допомагає українським захисникам воювати з рашистами
Після того, як волонтери передали машини військовим, журналісти АрміяInform мали змогу відвідати, як-то кажуть, святая святих – місце, де звичайні люди здавалося б роблять неможливе із підручних засобів.
Цех вразив своїми розмірами, а ось людей, які займаються нелегкою справою, не так багато – лише 8.
– У нас працює 2 механіки, 2 зварювальники, 2 слюсарі, токар і я. До війни ми займалися будь-якими металоконструкціями, але з початку широкомасштабного вторгнення переформатувалися і почали виготовляти саморобні «їжаки», засоби вимушеної зупинки, буржуйки на блокпости і таке інше, – розповідає Сергій Щербаков.
До слова, чоловік переїхав до України лише 5 років назад. І 24 лютого він якраз відвідував рідних у білорусі.
– Якщо чесно, спочатку була думка вивезти все обладнання, але потім зрозумів – мусимо щось робити, бути корисними, та й хлопці мої не звикли без роботи сидіти. Тож наш цех не працював всього три дні, потім почали своїми силами переходити в режим роботи – на потреби військових. Усе це контролював на відстані, бо зміг повернутися в Україну лише через 5 тижнів, для цього довелося пройти своєрідний квест з багатьма локаціями, – пригадує волонтер.
У планах – створити безпілотний Баггі
Наразі невтомні волонтери мають безліч ідей, втілення яких у життя дуже допомогло б нашим захисникам. Зокрема, вони вже розробили проєкт Баггі.
– Якось я побачив інформацію про те, як в Чернівцях збирають Баггі, і запропонував командиру одного з підрозділів ознайомитися з моїм проєктом. Він йому сподобався. Нині ми закупили певний матеріал, є донор – ВАЗ-2108, з якого братимемо практично все. Крім того, в Одесі є конструкторське бюро, так би мовити, наш старший брат, вони діляться зарплатнею і допомагають нам всім можливим. Тож, сподіваюся, перша пілотна модель буде готова за 5-6 робочих тижнів. Потім обкатка, збір зауважень, тобто десь 1,5 місяця. А якщо це стане серійним виробництвом, то ми будемо змінювати лише навісне обладнання (окремо для снайперів, медиків, артилеристів і т. ін.), база ж залишатиметься незмінною. Тоді б ми могли збирати машину за 2 тижні. Звісно, за наявності сталого фінансування. Є навіть задум створити безпілотний Баггі, але, на жаль, його не «склепати» з болтів та гайок знайдених на вулиці, – ділиться планами на майбутнє Сергій.
Своєю чергою полковник Олег Мазурок зазначає, що це насправді дуже корисні авто для війська, аналоги яких не купиш за кордоном. По-перше, бо коштують дуже дорого, а по-друге, тому що наші фахівці враховують специфіку регіону і завдань, які має виконувати ця машина у війні з російським агресором.
– В Україні нема багато підприємств, які готові й можуть випускати такі машини. Ми бачили технічну документацію і знаємо, що Сергій і його люди – це справжні спеціалісти, які мають розуміння того, що нам насправді потрібно. Маю надію, що всі ці ідеї залишаться не лише на папері, – зауважив командир частини.
На втому немає часу
Тож, поки військові Одещини приймають до свого парку два волонтерські авто, Сергій і його команда продовжують працювати над майбутніми подарунками для захисників. І на втому у них просто немає часу.
– За цей час ми жодного разу не опустили рук і не перестали працювати. Навпаки, у всіх горять очі, навіть у вихідні працюємо. Беремося за будь-яку роботу, аби наблизити перемогу. Ми можемо і хочемо цим займатися, а як інакше, в такий час? – підсумовує Сергій.
Фото автора та Володимира Вівата
