На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
У Києві триває виставка картин під назвою «Роль художника на війні». Серед інших свої роботи продемонстрував Олексій Сай. Хто ще не знайомий з роботами цього українського митця розповім, що його картини неодноразово представляли на світових аукціонах у США, Великій Британії, Німеччині, Швейцарії й Україні. Він номінант премії PinchukArtCentre 2009 року. Але цього разу митець представив картини про війну.
У рамках виставки Artists Support Ukraine, ініційованої Fairmont Grand Hotel Kyiv, відбулась розмова із Олексієм Саєм − українським художником, графіком. Спілкування з митцем тривало в форматі Public Talks «публічні розмови» − оригінальний спосіб донесення інформації до присутніх. Ти наче дивишся інтерв’ю, але при цьому сидиш у залі та можеш поставити будь-яке запитання. Кілька запитань поставила митцю і кореспондент АрміяInform.
За словами Олексія Сая, нині в нього, як і в більшості українців, складний час для творчої роботи, працювати йому доводиться в постійній напрузі, інколи під час сирен. Як розповідає сам митець, це наче творча істерія, адже з початком війни Олексій Сай мислить себе не стільки художником, скільки таким собі рупором народних настроїв. Він вважає, що мистецтво це не щось коштовне, а надзвичайно важливе для суспільства. А під час війни особливо.
Серед багатьох робіт Олексія Сая мою увагу привернув плакат під назвою «Лебедине озеро», який був створений цього року.
Чому саме вона? Картина дає відчуття спокою для українців та мільйонів людей у світі. Бо путін на цій картині зображений вже в іншому світі… Під плакатом також є звернення до всього світу: дякую за вашу підтримку, всі цивілізовані люди нині роблять те, що можуть. Ми зупинимо вбивць і ґвалтівників усім світом. Слава Україні, смерть ворогам…
На іншому плакаті художник дуже точно відобразив зворотній бік російських державних нагород.
За вбивства, ґвалтування, мародерство в Україні російських солдат у росії називають героями. На плакаті зображено чотири ордени, на які насправді заслужили рашисти. У цивілізованих країнах за такі дії саджають у в’язницю на довічне, але в нинішній росії це вважається подвигами.
Згадую, як декілька років тому йшла на виставку картин, щоб просто гарно провести час. Сьогоднішні реалії змінюють все – зокрема, культурний світ. Кожна написана картина на воєнну тематику − це відображення реакції на злочинні дії російських військових в Україні. Тисячі людей по всьому світу виходять з ними на вулиці та майдани для підтримки України. Українські митці не залишаються осторонь трагедії, яка відбувається нині в Україні за сценарієм кремля, вони теж воюють на культурному фронті.
