Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
Нещодавня заява путлера про те, що начебто росія «всерйоз поки що нічого не починала», насправді дуже показова та свідчить про наявність серйозних проблем у проведенні так званої спеціальної операції на території України. Слова рашистського фюрера можна розцінювати як виправдання перед російським населенням, яке мріє про перемоги, а отримує лише похоронки та санкційні обмеження. Крім того, очільник кремля у своїх висловленнях дійшов до парадоксального висновку: він звинуватив захід у бажанні воювати з росією «до останнього українця». Тобто рашисти 24 лютого вторглися на територію суверенної України, щоб воювати із західними країнами, а вбивають за це українців? Судячи з цих заяв, поведінка божевільного бункерного діда стає дедалі неадекватнішою.
Про що свідчать цифри й факти
Зустрівши жорсткий збройний опір українців, яких підтримує весь цивілізований світ, відчувши дії санкцій, що зростають, і засудження світовою спільнотою злочинів, вчинених російської армією, путін намагається залякати Україну та її союзників, а також переконати свій електорат у тому, що поки рф нічого серйозного не вживала для досягнення цілей своєї так званої операції з «денацифікації та демілітаризації» нашої країни. Але, як то кажуть, факти річ уперта, і вони наочно свідчать зовсім про інше. Про те, що Україна за підтримки західних партнерів завдає загарбникам дедалі відчутніших втрат. Станом на 140-й день війни ЗС України знищили близько 38 тисяч рашистів, 1649 танків, 3832 бронемашини, 839 артсистем, 217 літаків, 188 гелікоптерів, 2704 одиниці автотехніки та інших засобів ведення війни. Причому кожного дня ці цифри поступово збільшуються й динаміка тільки нарощується. Якщо в перші дні вторгнення, у лютому й на початку березня, коли рашисти використовували тактику швидкого просування великими броньованими колонами, втрати сягали від 400 до 600 вбитих і близько 100–150 одиниць танків і ББМ щодня, то навіть сьогодні, коли загарбники завдяки перевазі в артилерійських системах використовують тактику вогневого валу й не так часто наважуються на прямі бойові контакти, їхні втрати все одне залишаються дуже великими.
Для порівняння: за десять років війни в Афганістані радянська армія, за офіційними даними, втратила 15 тисяч вбитими. Саме таку кількість російських окупантів, згідно з інформацією Генштабу ЗС України, було знищено всього за 27 днів агресії проти України. Причому лише за кілька днів, з 24 по 28 лютого, російський агресор втратив 5300 осіб. Знову для порівняння: під час першої Чеченської війни з 1994 по 1996 рік втрати російської армії становили 5042 особи, у другій Чеченській війні — 7425 осіб. Сумарно за три роки бойових дій на Кавказі загинуло 12 467 російських військових. Під час нападу в серпні 2008 року на Грузію рф втратила лише 67 військовослужбовців. За весь час інтервенції в Сирії, починаючи з 2015 року й до сьогодні, було знищено 116 представників зс рф. Тож можна зробити висновок, що російські загарбники в Україні зазнали таких втрат, яких у них не було з дня створення так званої рф.
На кого розраховані заяви путіна й чи досягають вони своєї мети?
І якщо керманич кремля заявляє, що вони ще не починали щось серйозне робити, то можна порадити йому швидше все закінчувати, тому що українська армія не залишить окупантам жодного шансу на території України. Хоча, звісно, такі заяви розраховані передусім на неосвічену щодо військових справ і військової стратегії цивільну аудиторію та ура-патріотів всередині росії.
В умовах тотальної цензури пропагандисти кремля досі розповідають населенню недоімперії устами соловйова й захарової про успіхи так званої спеціальної операції, відсутність втрат та скору перемогу. Але деякі наративи кремля вже не задовольняють навіть палких прихильників так званої воєнної операції. Теза про «Візьмемо Київ за три дні» разом із бравурними зведеннями з Маріуполя та Сєвєродонецька якось поступово зникли з ефірів росТБ. Щоденні повідомлення в інтернеті про обстріли російських штабів, пунктів управління, складів, нафтосховищ, розташованих за десятки кілометрів від лінії зіткнення, лякає вже багатьох пересічних росіян. У відмінних бойових можливостях західної зброї, зокрема американської РСЗВ HIMARS, змогли переконатися самі загарбники, які за останні два тижні зазнали великих втрат не у відкритому зіткненні, а перебуваючи майже в глибокому тилу: командних пунктах управління, базах постачання, місцях розташування далекобійної артилерії. Військово-політичному керівництву країни-агресора стало важко приховувати не тільки кількість таких влучних атак ЗС України, а й кількість свіжих могил російських військових, які з’являються в усіх куточках рф. Навіть масоване застосування важкої артилерії, крилатих і балістичних ракет по мирних населених пунктах не дає переваги загарбникам на полі бою. Сподіваючись, що Українці психологічно зламаються, окупанти помилилися. Наша нація, як і весь світ, об’єдналася й з кожним днем стає дедалі міцнішою. Сьогодні Україна готується не тільки зупинити ворога, а й перейти до звільнення тимчасово захоплених росіянами населених пунктів України.
