Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
24 лютого цього року він прокинувся в рідному Харкові рівно о 4:00 від вибухів. Як міг заспокоїв дружину та двох синів і негайно попрямував до своєї військової частини Збройних Сил України.
Річ піде про 47-річного заступника командира стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення Харківської обласної окремої бригади територіальної оборони старшого лейтенанта Олександра Крупського, життя якого за майже п’ять минулих місяців круто змінилося.
Вони добре підготувалися до збройної агресії
— Той день я ніколи не забуду, — каже харківський тероборонець. — У моєму житті та всієї нашої держави розпочалася нова сторінка біографії. До повномасштабного вторгнення росії в Україну я був воїном-резервістом. Вихідними їздив з товаришами на полігони, де вчилися захищати Україну. Та наприкінці цієї зими я став чинним армійцем і одночасно відчув велику відповідальність на власних плечах.
Збираючись до війська, Олександр зателефонував усім підлеглим по друкарському видавництву «Смайл», яке він очолював протягом останніх кількох років.
— Через війну довелося зупинити діяльність нашого суто цивільного підприємства. Ми випускаємо дитячі книжки та суміжну продукцію. Адже діти повинні мати все найкраще, цікаве, розвивальне та яскраве. Нині деякі з моїх підлеглих теж пішли служити, інші — займаються волонтерством чи просто працюють на благо держави. Проте, запевняю, всі вони патріоти з великої літери, — розповів офіцер ЗСУ.
Варто сказати, що під час практичних занять ще до 24 лютого 2022-го командування військової частини добре підготувало старшого лейтенанта Крупського та інших резервістів до збройної агресії. Адже з ними працювали найкращі воїни ЗСУ з вагомим стажем армійської служби. Нові знання вони успішно передали вчорашнім військовозобов’язаним, таким чином посиливши потенціал свого великого армійського колективу.
Підрозділ функціонує як одна дружна команда
— Протягом останніх днів лютого через територіальні центри комплектування та соцпідтримки до нас прийшли добре вмотивовані хлопці та дівчата. Бажання битися з окупантами посприяло їхньому швидкому опануванню військовою справою. Ті ж, хто раніше здобув бойовий досвід, ставали помічниками командирів і допомагали проводити заняття з новачками служби. Знаєте: в усіх нас просто горіли очі від бажання бити ворогів і ми просилися скоріше на передову, — зазначив він.
Попри свою штатну посаду, Олександрові доволі часто доводиться виконувати й суто командирські завдання. Адже їхній підрозділ функціонує як одна дружна команда. Бойова ж робота, до якої залучено весь склад роти, пришвидшила процес адаптації новачків до нового ритму служби, пов’язаного з постійною небезпекою.
— На «нулях» чи десь в інших місцях я стараюся кожному підлеглому подивитися в очі. Вже протягом першої секунди я навчився розпізнавати моральний стан захисників і захисниць. Тож далі дію залежно від ситуації… Наприклад, у моєму «боєкомплекті» завжди є кілька анекдотів чи свіжі позитивні новини з ранкового зведення Генштабу ЗСУ, що точно піднімуть настрій нашим тероборонцям. Зауважу, що коли я працюю з людьми, то час для мене зупиняється і я думаю лише про результат, — поділився власним досвідом офіцер.
Слова на кшталт «коли ж це закінчиться» — під забороною
До речі, повністю зосередитися на військовій службі Олександрові допомагає те, що друзі забезпечили виїзд його дружини та двох неповнолітніх синів із небезпечного району Харкова якнайдалі від вибухів.
— Як і всі наші воїни, намагаюся періодично зв’язуватися з рідними. Тема обстрілів чи слова на кшталт «коли ж це закінчиться» — в нас під забороною. Обговорюємо успіхи дітей у дистанційному навчанні, погоду, новинки кінопрокату тощо. Головне, щоб у наших бесідах було якомога більше позитивного й кумедного, — уточнив армієць.
Отже, колишній друкар дитячих книжок старший лейтенант Олександр Крупський швидко налаштувався на знищення окупантів у складі Харківської обласної окремої бригади територіальної оборони. Як і всі його товариші по зброї він щиро вірить у перемогу і мріє лише про скоріше вигнання рашистів із нашої української землі.
