Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Народе любий, треба встати —
Поглянь, яке у нас буття.
Облиш безглуздо уявляти,
Що хтось покращить нам життя.
Не демонструй усьому світу
Сльозини діточок-сиріт.
Чи олігарх поможе дітям?
Ні, не поможе він від бід.
Тож піднімайсь, народе любий,
Вставай з колін, будуй життя!
І тільки Бог колись розсудить,
Чом марно дні у нас летять.
Я вірю — прийде час новітній!
І ти, народе — демос мій.
Продемонструєш всьому світу,
Як жити в долі золотій!
Ці без перебільшення пророчі віршовані рядки ще в березні 2007 року написав херсонець Роман Набєгов. Чоловік був правоохоронцем, служив у батальйоні «Миротворець», загинув 29 серпня 2014 року у бою біля села Горбатенко під час виходу українських військ з оточеного Іловайська.
З творчістю та життєвим шляхом Романа військовослужбовців Львівського гарнізону ознайомила його мати Оксана Набєгова під час творчого вечора-реквієму, який відбувся на базі місцевого Будинку офіцерів.
-
- Фото: Володимир Скоростецький / АрміяInform
-
- Фото: Володимир Скоростецький / АрміяInform
-
- Фото: Володимир Скоростецький / АрміяInform
-
- Фото: Володимир Скоростецький / АрміяInform
-
- Фото: Володимир Скоростецький / АрміяInform
-
- Фото: Володимир Скоростецький / АрміяInform
З її слів, Роман був надзвичайно активним та патріотичним чоловіком. Строкову службу проходив у лавах українських ВМС у Криму. І коли росіяни розпочали анексію півострова, а потім і війну в Україні, Роман просто не міг всидіти вдома. Будучи слідчим міліції, він «бомбардував» керівництво рапортами, аби увійти до лав сил оборони України та битися із загарбниками.
А ще він із захопленням писав вірші. Соціально гострі та патріотичні рядки увійшли в декілька збірок. Окремі примірники цих книг мати українського Героя подарувала бібліотеці Львівського Будинку офіцерів.
— Цікавий захід, дуже хороші вірші. Не віриться, що людина написала їх понад 10 років тому. Бо написано буквально про наш час, — говорить відвідувач заходу військовослужбовець Василь. — І, звісно, дякуємо мамі воїна.
