Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Десятки синьо-жовтих стягів тріпотять на нещадному вітрі. Вони встановлені над могилами українських захисників, які поховані на Краснопільському цвинтарі поблизу Дніпра. Це кладовище ще з 2014 року стало певним українським національним некрополем, останньою домівкою наших Героїв, які віддали своє життя в битві з російськими окупантами. Особливо скорботно біля могил на алеї тимчасово неідентифікованих захисників Батьківщини. Та тут ніхто не забутий, ворогові не пробачено за жодного з наших бійців. Державні прапори і мармурові плити з навічно викарбуваними іменами тих, хто заради нас пішов у вічність.
До поховань приходять не лише родини загиблих воїнів. Міська влада Дніпра, звичайні мешканці та бойові побратими віддають шану своїм захисникам.
— Тут поховані мої побратими, — розповів один із відвідувачів цього військового некрополя Сергій. — Когось я знав особисто, а з кимось я незнайомий зовсім. Та все одно, за нагоди, я купую квіти, беру із собою сапку і йду підправити могили. Я вклоняюсь мужності цих людей. І безмежно дякую їм, що живу на вільній українській землі.
Сьогодні Україна веде важкий бій за своє життя, за можливість існування не лише держави, але й української нації загалом. І особливість українського менталітету полягає в тому, що ми, шануючи наших полеглих Героїв, стаємо лише міцнішими і завзятішими у боях за Україну.
