Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Кума переповідала. Випадок цей вона спостерігала у Вроцлаві (Польща), у фірмі з надання авто в оренду.
−Добрый день! Хочу взять у вас машину с маленьким расходом топлива. Что посоветуєте? − звернувся один чоловік до працівника підприємства.
− Росіян не обслуговуємо, − каже той у відповідь.
−Я не русский, я украинец, − обурюється горе-клієнт.
−Українець розмовляє українською, йди звідсіля, кацапе, − говорить поляк (хто не в курсі − поляки так само, як і ми, називають росіян кацапами і москалями).
– Я не русский, у меня вот и паспорт есть украинский, − наполягає клієнт і витягає з кишені синю книжечку.
Поляк йому відповідає:
− Француз розмовляє французькою, німець – німецькою, поляк − польською, українець – українською, а паспорт можна підробити.
Російськомовний клієнт підскочив як вжалений і вочевидь хотів ще посперечатися, але в менеджера урвався терпець:
−А ну геть звідси, шпигуне московський, бо вже поліцію викликаю…
Той здимів, ну і було по справі…
Про схожий випадок, який трапився в березні у Чехії, розповіла сусідка.
Разом з групою біженців із Києва вона потрапила в розподільчий пункт, де чеські волонтери займалися їхнім розміщенням на проживання до різних готелів та баз відпочинку. Моя сусідка з дітьми потрапила на базу відпочинку в горах Чехії. Умови проживання були цілком пристойні, як бонус − сніданок і вечеря за рахунок власника. Особливо вразило ставлення персоналу – чехи допомагали, чим могли, опікувалися дітьми, приносили необхідні речі для українців тощо.
На сусідній базі ситуація радикально відрізнялася: біженцям пропонували примітивні сніданки за шалені гроші, душ за окрему плату і тотальне хамство персоналу. За кілька днів мешканці цього готелю вирішили з’їхати звідти і звернулися до волонтерського штабу, щоб підшукали інше місце для проживання. Чехи-волонтери були здивовані: мовляв, ви ж русські, і вас поселили до русського готелю, з русським персоналом, що ж вам не подобається?
Наші теж здивувалися: що то «русський» готель?
У результаті палкої полеміки, з’ясувалося, що під час такого собі фільтрування біженців з України чехи старалися забезпечити їм якомога комфортніші умови проживання, зокрема із врахуванням… мовного комфорту. Для цього застосували простий прийом: російськомовних біженців старалися заселити до готелів, які належать громадянам росії і де частина персоналу…росіяни (а таких закладів у Чехії чимало), а україномовних – до звичайних, англо-чесько-німецькомовних…
Моралі з цього тексту не буде. 30 років українські письменники, адекватні політики, філологи, науковці й просто патріоти пояснюють, чому українцям потрібно вчити рідну українську ж мову. Однак трьох десятиліть і тисяч загублених рф життів, виявилося не достатньо, щоб розігнати «руськочелюстний» туман у мізках багатьох наших співгромадян.
Якщо хтось ще не зрозумів, про що тут йдеться, то скажу прямо: МОВА – це код нації, це наш головний воєнний пароль. Мова – найшвидший тест розпізнавання «свій-чужий». Це повинен усвідомити кожен, хто має намір і надалі зберігати синій паспорт із золотим тризубом.
Після кривавих злочинів, вчинених росіянами у Бучі й Маріуполі, у Херсоні і Чернігові, у тисячах інших українських міст і сіл, людина, адекватна поточній реальності, докладе максимум зусиль, щоб викорчувати зі своєї голови «язик», і перейти на українську мову. Тільки «убивши москаля» в собі, ми зможемо по справжньому перемогти російську армію і російських тиранів. Тільки так, і ніяк інакше.
Ну і на останок, для тих, хто ще вагається і веде внутрішні дискусії на мовну тему, зацитую відому фразу з російського літературного фольклору: «бьют не по паспорту, бьют по морде».
