У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Сучасного вояка неможливо уявити без засобів індивідуального бронезахисту. Бронежилет — друга шкіра воїна, що має підвищити шанси на виживання. А ви знали, що ідея створення індивідуальної броні в сучасній історії належить уродженцю Львівщини?!
Шукаючи інформацію для іншого матеріалу, ми натрапили в інтернеті на чорно-білу старовинну світлину датовану 1901 роком. На ній — один чоловік майже впритул стріляє з револьвера в іншого. Той, одягнутий у якийсь жилет, стоїть досить упевнено й не намагається ухилитися від кулі. На цьому знімку зафіксований момент випробування першого бронежилета, який запатентував Ян Щепаник.
Винахідник і хімік Ян Щепаник народився 13 червня 1872 року в селі Рудники, теперішньому передмісті Мостиськ
Після закінчення початкової школи та гімназії вступив до педагогічного інституту в Кракові. До 1896 року працював учителем у кількох польських містечках, паралельно займаючись винахідництвом. Перший успіх на цій ниві прийшов до Щепаника у 1897 році, коли в патентному відомстві Великої Британії він запатентував телектроскоп. «Камера для відтворення зображень на відстані за допомогою електрики», як описував її винахідник, була певним прообразом сучасного телевізора.
У 1900 році на всесвітній виставці у Парижі винахідник представив покращений пристрій для передачі зображення — телефот. З 1918 року Щепаник захопився системами кольорового кіно, які були високо оцінені за реалізм передачі кольору. Одночасно розробляв проєкти озвучування фільмів. Кругозір винахідника був дуже широким. Майстерні та лабораторії Щепаника, крім Польщі, працювали у Відні, Берліні та Дрездені. А його сучасники називали «Леонардо да Вінчі з Галичини».
Однак, напевно, найбільшої слави винахідник здобув, винайшовши праобраз сучасного бронежилета. «Броник» Щепаника був створений із шовкової тканини зі вплетеними тонкими сталевими листами. Захисний пристрій такої компоновки врятував життя королю Іспанії Альфонсу ХІІ під час замаху на нього. За це іспанський монарх удостоїв винахідника звання кавалера Ордена Ізабелли Католички. За доопрацювання в контексті бронезахисту імператорських парадних обладунків російський цар Микола ІІ представив Щепаника до Ордена Святої Анни. Але винахідник, як підданий Австро-Угорщини, з патріотичних міркувань відмовився від нагороди держави-супротивника, прийнявши в подарунок лише золотий годинник із діамантами.
Загалом Щепаник є автором сотень патентів і більше ніж 50 винаходів, частину з яких — у царині кінозйомки, телебачення й фотографії — використовують і донині. За твердженням сучасних дослідників, багато робіт Щепанека скопійовані й використовуються під іншими назвами і дотепер. Помер Ян Щепаник від раку печінки 18 квітня 1926 року у польському Тарнуві. Там і похований.
Довідково: ще одним винахідником, який працював у царині розробки персонального бронезахисту на початку ХХ століття і був, фактично, сподвижником Яна Щепаника, є поляк Казімеж Жеглень. Емігрувавши в 90-х роках ХIХ століття до США, він почав дослідження резистентних властивостей шовку. Створивши аналог м’якого балістичного захисту на кшталт кевлара. Деякий час винахідники навіть працювали разом у Європі, але потім їхні шляхи розійшлися. Щепаник виявився більш комерційно вдалим винахідником. А от справа Жегленя в США не знайшла відповідного розуміння в суспільстві.
Колаж автора
