Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Офіцер бельгійської армії на псевдо «Джимі» тимчасово припинив контракт зі Збройними силами своєї держави, аби приєднатися до Інтернаціонального легіону ЗСУ. Кореспондентка АрміяInform зустрілася з легіонером та поцікавилася, за що він бореться на українській землі.
— Джимі, чому ви вирішили приєднатися до української армії? Що особисто для вас означає ця війна?
— Передусім я тут, аби допомогти українцям відбити російську навалу. Але, крім того, розумію, що у разі програшу в цій війні України путін не зупиниться на її територіях та розв’яже бойові дії в решті країн континенту, зокрема в Бельгії. І цю небезпеку з боку росії вже відчули Фінляндія та країни Балтії.
— Поділіться, як ви вирішили долучитися до ЗСУ?
— Я стежив за перебігом цієї війни від самого її початку. Особливо зосередив увагу на розвитку подій, які відбувалися впродовж 2020-2021 років. Я розумів, що російська армія значно більша за українську, тож вирішив підсилити українців собою — як бойовою одиницею…
— Чи брали ви участь у бойових діях до того, як прибули в Україну?
— Це моя перша війна. Хоча всю кар’єру я готувався воювати…
— Тобто — ви професійний військовий?
— Так, у себе на батьківщині обіймаю посаду офіцера механізованої частини та легкої піхоти. Тобто, по суті, я піхотинець.
— Як ви дізналися про створення Інтернаціонального легіону і як змогли владнати юридичні питання щодо переходу до нього з бельгійської армії?
— Одного разу я просто почув заклик Президента України Володимира Зеленського щодо вступу до Легіону. Наступним кроком стало звернення до Посольства України в Бельгії — і буквально за 2 дні я прибув сюди. На батьківщині в мене ще залишилися юридично незавершені справи, але розбиратися з ними буду, коли повернуся після перемоги.
— На яких засадах ви перебуваєте на території України?
— Тут ми перебуваємо на законних підставах: маємо контракт із ЗСУ, несемо службу на рівні із громадянами України та, на жаль, вже маємо втрати на полі бою серед своїх побратимів.
— В Бельгійській армії ви — офіцер. А яку посаду обіймаєте в легіоні?
— В українських реаліях це звучить так: заступник командира з бойової роботи, тобто я допомагаю українському комбату співпрацювати з усіма членами легіону.
— Що ви думаєте про російсько-українську війну? Що, на вашу думку, мав на меті путін, коли розв’язав цю «спецоперацію»?
— Цю війну можна сміливо називати геноцидом. Росіяни воюють з цивільним населенням, вражаючи супермаркети, садочки, школи. І щоб вони не казали у своє виправдання — нібито, там розміщувалися бази націоналістів, якісь лабораторії тощо — все вищеперераховане не є військовими об’єктами! Тобто вони продовжують вбивати беззахисних людей!
— Наскільки сильна армія путіна?
— Вона не сильна, вона бере кількістю. Але водночас постає багато питань щодо кваліфікації її солдатів… І через своє безсилля вони вражають цивільні об’єкти, намагаючись залякати таким чином українців та — знову ж — створити міф про непереможність російської армії.
— У квазіреспубліці, яку створила росія на сході нашої країни, до смертної кари було засуджено, можна сказати, ваших колег — іноземних громадян, які проходили службу в ЗСУ… Чи готові ви до того, що можете потрапити в полон та отримати схожий вирок?
— Ну, по-перше, ці «недореспубліки» не визнані жодною країною світу, за винятком росії, тому ці «вироки» є юридично-безпідставними. Наші колеги, про яких йде мова — військовослужбовці ЗСУ, які потрапили у полон до ворога. Тож, відповідно до міжнародного законодавства, вони мають статус військовополонених та не підлягають страті та катуванням.
Стосовно відповіді на другу частину запитання: так, у нашій армії відбуваються тренінги на випадок потрапляння у полон. Але, зазначу, кожна така ситуація дуже непроста та повинна мати свій окремий шлях розв’язання. І було б неправдою, якби я сказав, що не боюся бути полоненим. Це стосується і можливості загинути на полі бою — вмерти або зазнати важкого поранення страшно будь-кому.
— Джимі, з погляду досвіду бельгійського військовослужбовця, як ви оцінюєте професіоналізм українських солдатів та офіцерів?
— Передусім хочу відзначити надзвичайну сміливість українських армійців. Попри те, що бракує натовського озброєння, вони влучно б’ють орків та протистоять їхнім силам, що мають значну перевагу в людській силі та озброєнні. Стосовно професіоналізму — я багато чого навчився в українських побратимів, зокрема у свого начальника. Але і я зміг поділитися своїми навичками, які стали у пригоді під час боїв. Це стосується передусім знань із маскування та розосередження підрозділу по лінії фронту.
— Ну і запитання, яке нині ставлять усім легіонерам: що потрібно Україні, аби швидше перемогти в боротьбі з росіянами?
— Гадаю моя відповідь не буде відрізнятися від інших: це високоточна зброя, сучасне озброєння великих калібрів та боєприпаси до нього. І Україна поступово закриває ці потреби.
— Дякую вам за бесіду!
