Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Офіцер бельгійської армії на псевдо «Джимі» тимчасово припинив контракт зі Збройними силами своєї держави, аби приєднатися до Інтернаціонального легіону ЗСУ. Кореспондентка АрміяInform зустрілася з легіонером та поцікавилася, за що він бореться на українській землі.
— Джимі, чому ви вирішили приєднатися до української армії? Що особисто для вас означає ця війна?
— Передусім я тут, аби допомогти українцям відбити російську навалу. Але, крім того, розумію, що у разі програшу в цій війні України путін не зупиниться на її територіях та розв’яже бойові дії в решті країн континенту, зокрема в Бельгії. І цю небезпеку з боку росії вже відчули Фінляндія та країни Балтії.
— Поділіться, як ви вирішили долучитися до ЗСУ?
— Я стежив за перебігом цієї війни від самого її початку. Особливо зосередив увагу на розвитку подій, які відбувалися впродовж 2020-2021 років. Я розумів, що російська армія значно більша за українську, тож вирішив підсилити українців собою — як бойовою одиницею…
— Чи брали ви участь у бойових діях до того, як прибули в Україну?
— Це моя перша війна. Хоча всю кар’єру я готувався воювати…
— Тобто — ви професійний військовий?
— Так, у себе на батьківщині обіймаю посаду офіцера механізованої частини та легкої піхоти. Тобто, по суті, я піхотинець.
— Як ви дізналися про створення Інтернаціонального легіону і як змогли владнати юридичні питання щодо переходу до нього з бельгійської армії?
— Одного разу я просто почув заклик Президента України Володимира Зеленського щодо вступу до Легіону. Наступним кроком стало звернення до Посольства України в Бельгії — і буквально за 2 дні я прибув сюди. На батьківщині в мене ще залишилися юридично незавершені справи, але розбиратися з ними буду, коли повернуся після перемоги.
— На яких засадах ви перебуваєте на території України?
— Тут ми перебуваємо на законних підставах: маємо контракт із ЗСУ, несемо службу на рівні із громадянами України та, на жаль, вже маємо втрати на полі бою серед своїх побратимів.
— В Бельгійській армії ви — офіцер. А яку посаду обіймаєте в легіоні?
— В українських реаліях це звучить так: заступник командира з бойової роботи, тобто я допомагаю українському комбату співпрацювати з усіма членами легіону.
— Що ви думаєте про російсько-українську війну? Що, на вашу думку, мав на меті путін, коли розв’язав цю «спецоперацію»?
— Цю війну можна сміливо називати геноцидом. Росіяни воюють з цивільним населенням, вражаючи супермаркети, садочки, школи. І щоб вони не казали у своє виправдання — нібито, там розміщувалися бази націоналістів, якісь лабораторії тощо — все вищеперераховане не є військовими об’єктами! Тобто вони продовжують вбивати беззахисних людей!
— Наскільки сильна армія путіна?
— Вона не сильна, вона бере кількістю. Але водночас постає багато питань щодо кваліфікації її солдатів… І через своє безсилля вони вражають цивільні об’єкти, намагаючись залякати таким чином українців та — знову ж — створити міф про непереможність російської армії.
— У квазіреспубліці, яку створила росія на сході нашої країни, до смертної кари було засуджено, можна сказати, ваших колег — іноземних громадян, які проходили службу в ЗСУ… Чи готові ви до того, що можете потрапити в полон та отримати схожий вирок?
— Ну, по-перше, ці «недореспубліки» не визнані жодною країною світу, за винятком росії, тому ці «вироки» є юридично-безпідставними. Наші колеги, про яких йде мова — військовослужбовці ЗСУ, які потрапили у полон до ворога. Тож, відповідно до міжнародного законодавства, вони мають статус військовополонених та не підлягають страті та катуванням.
Стосовно відповіді на другу частину запитання: так, у нашій армії відбуваються тренінги на випадок потрапляння у полон. Але, зазначу, кожна така ситуація дуже непроста та повинна мати свій окремий шлях розв’язання. І було б неправдою, якби я сказав, що не боюся бути полоненим. Це стосується і можливості загинути на полі бою — вмерти або зазнати важкого поранення страшно будь-кому.
— Джимі, з погляду досвіду бельгійського військовослужбовця, як ви оцінюєте професіоналізм українських солдатів та офіцерів?
— Передусім хочу відзначити надзвичайну сміливість українських армійців. Попри те, що бракує натовського озброєння, вони влучно б’ють орків та протистоять їхнім силам, що мають значну перевагу в людській силі та озброєнні. Стосовно професіоналізму — я багато чого навчився в українських побратимів, зокрема у свого начальника. Але і я зміг поділитися своїми навичками, які стали у пригоді під час боїв. Це стосується передусім знань із маскування та розосередження підрозділу по лінії фронту.
— Ну і запитання, яке нині ставлять усім легіонерам: що потрібно Україні, аби швидше перемогти в боротьбі з росіянами?
— Гадаю моя відповідь не буде відрізнятися від інших: це високоточна зброя, сучасне озброєння великих калібрів та боєприпаси до нього. І Україна поступово закриває ці потреби.
— Дякую вам за бесіду!
