Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
колаборант, який воює в окупаційній армії, скаржиться дружині на відсутність ротації та звільнень: «Аби нас звідси вивезли. Звільнення це всі обіцяють. Але потім, коли ротацію проведуть. Каже: бажано не давати вам жодних звільнень, тому що сподівань на вас немає. Хтось поїде додому і не повернеться. Каже: тоді все. Всі не будуть їздити додому взагалі. Якщо проведуть ротацію, ви трохи відпочините… У нас майже 50% мінуса. Нам пообіцяли в першу чергу ротацію та фінансове питання. Але про дім не мрійте. Додому ніхто не поїде, тому що багато втечуть і не повернуться».
колаборант радіє, що проти них зараз не проводяться наступальні операції і розповідає про те, як воюють росіяни: «Росіяни дебіли. Як на Потьомкіна війна була, вночі їхала до них підмога. І вони почали їб… (перестрілюватися) зі своїми. З підмогою своєю. Росіяни з росіянами. Перебили один одного.
Згадує про спільного знайомого, якого відвезли на допити: «Вони там всі на допитах. Туди ще двох на допити. Там випливе ще… Він застрелив 75 людей. І місцевих, і наших».
Розповідає про порядки в їхньому підрозділі: «Вони зґвалтували жінку 55 років. Чоловіку п… дали (побили)». Ґвалтівників заарештували і Колаборант зізнається, що заздрить їм: «Їх там хоч допитують, але вони хоч сидять в тихому і спокійному місці». І висловлює думку про російську пропаганду, яка стверджує, що окупанти такого робити не здатні: «На все вони здатні. Ці якути на все здатні».
Джерело: ГУР МОУ
