Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Адже «Дударики» вміють не лише добре співати. Серед вихованців та учасників капели не бракує бойовитих хлопців. Зокрема, славетний «Міф», Герой України, воїн-доброволець Василь Сліпак теж колись починав співати в колективі «Дудариків». То ж і зараз тенори та баси з числа капели на фронті боротьби з російським агресором «виспівують» за допомогою штатної зброї свої «партії» в лавах різних підрозділів. Стріляють ворогів, але про музику не забувають. Бо «Дударик», як вони самі кажуть, то — forever!
Відтак, перебуваючи у місті Львові, воїни-співаки ходять у гості до творчого колективу. Співають, звісно. То чому б не заспівати для підняття бойового духу, популяризації української пісні. Та й усьому світові показати, що український солдат — багатогранно талановита людина.
— Так народився новий проєкт творчого колективу під назвою «Друзі з фронту». До нас завітав наш друг і брат по мистецтву. Нині військовослужбовець, співак-дударик Орест Рись. Він перебував на реабілітації у Львові, навідався до хористів із пропозицією записати одну з пісень на добру згадку. Цього разу обрали гімн куреня «Залізної Остроги» УСС. При нагоді записуватимемо такі музичні листівки з кожним нашим співаком, що зараз воює, — зазначив керівник «Дударика», диригент, заслужений діяч мистецтв України Дмитро Кацал.
Львівська чоловіча хорова капела також працює над проєктом «Прийняття»: презентує пісні, які поцупили в нашого народу москалі. Хористи ідентифікують співанки, відшукують оригінальний текст, далі твори аранжуються, розучуються (період прийняття тривав приблизно пів року) і презентуються в для широкого загалу. Зібрані під час проєкту кошти передадуть Збройним Силам України.
Історія створення тексту пісні наступна: наприкінці 1916 року у Вишколі УСС (с. Розвадів, тепер Миколаївського р-ну Львівської обл.) молоді старшини Вишколу і Коша УСС зорганізувались у гурт під назвою «Лицарі Залізної Остроги» (ЛЗО). Головна мета — виховувати товариську культуру й формувати характер українських січових стрільців на засадах вояцького лицарства Середньовіччя. Ініціатором, як і автором термінів та похвальної пісні на честь старшини ЛЗО, був Левко Лепкий. Його ідею гаряче підтримав колишній кошовий Січових Стрільців II д-р Володимир Старосольський (1878–1942) — відомий правник, соціолог, активний діяч визвольних змагань, Р. Купчинський для зібрань товариства спеціально написав дві пісні: «Не сміє бути в нас страху» та «Вдаряй мечем». Перша зазнала поширення, вийшовши за межі вузького кола стрілецьких старшин. Спопуляризована в середовищі вояків УПА «Борці за волю» пісня у 1930-х рр. фольклоризувалась і в середовищі селян Галичини. Цьому, безумовно, сприяв фактор її сценічного виконання.
Сподобалась пісня? Тримайте текст, адже це наша спільна історія:
Не сміє бути в нас страху,
Ні жадної тривоги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги.
Приспів:
Кладочка, кладочка вузесенькая — ха-ха!
Дівчино-рибчино молоденькая!
До дівчини мені близько, мені близько —
Та й через стависько.
Вчора дощ, нині дощ —
Завтра буде слизько!
Не страшать нас і цісарів
Високії пороги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги.
А до дівочих ніжних серць
Ми знаєм всі дороги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги.
Не святкуватиме ніхто
Над нами перемоги,
Бо ми є лицарі грізні
Залізної Остроги.
Колаж автора
