Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Найбільших втрат у російській армії під час війни проти України зазнають переважно представники поневолених росією народів — мешканці економічно відсталих, депресивних регіонів рф.
— Вибивають мешканців тих регіонів, які є потенційно небезпечними, — так схарактеризував політику рашистів експерт Юрій Сиротюк під час роботи круглого столу «Російсько-українська війна в контексті конфліктів світу».
Юрій Сиротюк — директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» (НАЦ «УССД»), нині — солдат 5-го окремого штурмового полку ЗСУ.
Справді, добре освічені й відносно заможні мешканці кількох великих міст росії на кшалт москви чи санкт-петербурга переважно є етнічними росіянами. Вони продовжують робити вигляд, що жодної війни проти України рф не веде. «Специальная военная операція» йде для них за планом, бо на війні гинуть не вони, а представники поневолених москвою народів — бурятів, дагестанців, тувинців та багатьох інших.
Не спромігшись налагодити нормальне життя для своїх підданців, рашистська влада винищує у такий спосіб зайве для неї населення. Завдяки цьому кремль у будь-якому разі здобуває вигоду — чи то захоплюючи і грабуючи тимчасово окуповані території України, чи ж убиваючи об українську зброю громадян рф, потенційно нелояльних до злочинної влади москви.
читайте також:
Україна, захищаючи себе від російської агресії, об’єктивно воює також і за свободу поневолених народів росії. І всіляко доносити до них цю думку — важливе завдання України на інформаційному фронті.
— І тут ми, українська держава, недопрацьовуємо. Бо під час Другої світової війни, наприклад, коли війна перенеслась на територію України, Українська повстанська армія мовою всіх поневолених народів зробила звернення, — зауважив Юрій Сиротюк.
Це вкрай важливе зауваження, в якому експерт згадав про Конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії, яка відбулась 21–22 листопада 1943 року в районі сіл Будераж, Ілляшівка та Батьківці на Рівненщині. Тоді на заході змогли зібратися 39 делегатів, які представили 13 «поневолених радянською імперією», зокрема 6 грузинів, 6 азербайджанців, 5 узбеків, 4 вірменина, 4 татарина, 2 білоруси, 2 осетини, казах, черкес, кабардинець, чуваш і 5 українців.
У Постанові та Відозві учасники Конференції поневолених народів заявили про необхідність «створення спільного комітету народів Східної Європи і Азії, який буде координувати всі національно-революційні сили цих народів, виробить єдину лінію боротьби зі спільним ворогом, єдину тактику боротьби та у відповідний момент кине клич до одночасного повстання всіх поневолених народів».
Практичне втілення настанов цих документів у життя було непростим, однак їхнє символічне значення важко переоцінити. Це була заява великої військово-політичної ваги, покликана підірвати монополію москви як політичного гравця на полі Східної Європи.
читайте також:
Важливо зауважити, що Конференція поневолених народів 1943 року була вже не першою спробою українців виступити об’єднати уярмлені москвою нації для спільної боротьби проти імперської політики росії. Вже у вересні 1917 року на хвилі Української національно-демократичної революції відбувся З’їзд поневолених народів Росії, скликаний у Києві з ініціативи Української Центральної Ради.
На з’їзді були присутні 92 делегати від латишів, литовців, естонців, поляків, євреїв, білорусів, молдован, бурятів, татар, кримських татар, грузинів, українців і донських козаків, а також низки організацій та об’єднань. У постанові «Про федеративний устрій Російської держави» з’їзд запропонував своє бачення майбутнього облаштування росії як правдиво федеративної держави із якнайширшими правами суб’єктів федерації.
— Ми повинні перейти цей бар’єр і теж звернутися до поневолених росією народів, що Україна буде допомагати їм боротися за їхнє право святе бути незалежними, — наголосив експерт.
Незрідка спроби Центральної Ради, а почасти й УПА, організувати антирашистську коаліцію поневолених народів проти імперської москви розцінюють не надто позитивно. Критики визначають ці дії як безперспективне месіянство, непосильне, і тому, зрештою, шкідливе для України. Буцімто українці мали би вирішувати свої власні проблеми і виборювати власну незалежність, а не звалювати на себе тягар відповідальності за всі поневолені народи заразом.
Україні справді непросто поборювати імперську росію самотужки. Однак у разі об’єднання багатьох поневолених народів баланс сил може суттєво змінитися. Вже навіть пасивна протидія з їхнього боку послабить росію, бо вона не зможе використовувати їх як ресурс. Ще сильнішим ударом по імперській політиці москви стане активна спільна боротьба уярмлених націй проти рашизму.
— Тому зараз ключове завдання перевести війну на територію противника — створити радіо татарською мовою, коли ми будемо говорити з ними їхньою мовою. І казати, що в нас [з росією] кардинально протилежні цілі: росія хоче всіх завоювати і всіх зробити «русскімі», а ми хочемо щоб усі залишалися собою. В кого привабливіша пропозиція? — риторично запитав Юрій Сиротюк.
Отже, з військово-політичної точки зору, вважає експерт, Україна має суттєво активізувати зусилля в боротьбі за свідомість поневолених москвою народів.
