Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Від самого початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну тисячі українців стали на захист своєї Батьківщини. Батьки разом із синами пішли зупиняти московську орду, а жінки з дітьми долучилися до волонтерського руху і наразі допомагають нашій армії долати ворога.
Не стала винятком і багатодітна родина Гоппових з невеличкого портового міста Чорноморська, що на Одещині. У Жанни Владиславівни та Костянтина Юрійовича четверо дітей, найстаршому з яких, Олексію, 29 років, а наймолодшій Ярині — вісім. 55-річний глава родини Костянтин народився на Полтавщині, але після закінчення Одеського інституту інженерів морського транспорту потрапив за розподілом на Чорноморський судноремонтний завод, де понад 20 років працював інженером-судномеханіком. Потім перейшов у приватну судноремонтну компанію, де чоловіка і його близьких застала війна. Саме з того часу почалися великі зміни не тільки в спокійному, розміреному житті родини Гоппових, але і в роді діяльності та життєвих орієнтирах.
Зухвалий ворог опинився на порозі їхнього затишного й щасливого сьогодення, тому в них не було вагання щодо рішення стати на захист своєї родини і своєї Батьківщини. Костянтин разом зі старшим сином Олексієм пішли до війська і зараз проходять службу в одному з підрозділів територіальної оборони Одещини. І якщо батько має військовий досвід, то Олексію довелося опановувати військову справу, як-то кажуть, з нуля. Але він добре засвоює навички володіння зброєю і тактики ведення бою під керівництвом досвідчених командирів. До того ж приклад батька змушує його відповідально ставитися до виконання своїх обов’язків.
До слова, Олексій за посадою повар, і в цьому сенсі він досвідчений майстер. Адже за освітою чоловік спеціаліст харчової промисловості, закінчив Одеську харчову академію. Тривалий час працював у ресторанному бізнесі, зокрема на пасажирському флоті. Ходив у рейси на круїзних морських суднах під прапором США. За відгуками військових побратимів, готує він відмінно, і хоча в меню звичайні страви української кухні: борщ, гречана каша з м’ясом, вареники, — все робиться з любов’ю.
Що стосується Жанни Владиславівни, то вона — волонтер з дев’ятирічним стажем. Ще на початку російсько-української війни у 2014 році разом зі своїми подругами почала виготовляти сухі борщі та відправляти їх на передову. За цей час вони заготовили і привезли до підрозділів сотні таких наборів. Згодом вони розширили сферу діяльності і почали допомагати армії не тільки продуктами харчування, але й різноманітним обладнанням, одягом, взуттям, ліками, маскувальними сітками, які виготовляють власноруч. Звісно, не обійшли увагою і підрозділ, де служать чоловік і син Жанни. Там теж багато речей, які зібрали для наших захисників волонтери Кулінарної сотні Гоппової.
Не залишаються осторонь і допомагають військовим й інші члени родини. Середня дочка Аксиня, яка зараз живе в Києві, працює в організації «Ліки Хелп», займається збором і відправкою в район бойових дій медикаментів для рятування наших військовослужбовців і місцевого населення, яке опинилося на лінії вогню. Не відстають від старших і молодші дівчинки родини Софія і Ярина, вони теж допомагають мамі сушити овочі для борщових наборів і плетуть маскувальні сітки.
Дружня родина Гоппових мріє про те, щоб якнайшвидше подолати ворога і повернутися до мирного життя, для цього вони докладають усіх зусиль і щиро вірять, що Україна непереможна!
