Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
В умовах широкомасштабної війни проведення медичної евакуації хворих та поранених військовослужбовців значно ускладнилося на кожному з етапів − від надання першої медичної допомоги до транспортування у заклади спеціалізованого стаціонарного лікування.
До Військово-медичного клінічного центру Східного регіону надходять поранені захисники України, тож 24/7 військові медики роблять все можливе для того, щоб зберегти їхні життя та здоров’я. Час, який минув від моменту зазнання поранення до надання кваліфікованої допомоги, відіграє у цьому вирішальну роль.
Начальник відділення реанімації та інтенсивної терапії для медичної евакуації ВМКЦ Східного регіону офіцер медичної служби Артем розповів про логістичний аспект цього важливого і складного процесу.
За його словами, щодня з початку війни до ВМКЦ надходять пацієнти з районів ведення бойових дій, паралельно відбувається подальша медична евакуація хворих та поранених у різні тилові регіони – залежно від завантаження спеціалізованих медичних закладів на місцях.
− Окрім військових госпіталів, також відбувається збір поранених із цивільних лікарень, щодня ми їх відправляємо потягами, санітарною авіацією. Зокрема, й сучасними швидкісними гелікоптерами, які мають все необхідне реанімаційне обладнання та фахівців на борту. Це робиться для того, щоб мати можливість оперативно приймати і відправляти пацієнтів, які, на жаль, надходять щодня. Ми надаємо захисникам невідкладну медичну допомогу, стабілізуємо їхній стан та евакуйовуємо в тил для подальшого надання спеціалізованої медичної допомоги і відновлення, − розповідає офіцер.
За його словами, автосанітарна рота, яка здійснює проміжну евакуацію до ВМКЦ та до залізничного або ж авіаційного транспорту, має власний автопарк для перевезення сидячих та лежачих пацієнтів. У разі виникнення потреби – використовуються реанімобілі в супроводі анестезіологічної бригади. Організація і забезпечення всіх етапів перевезення груп пацієнтів вимагає значного досвіду та злагодженості дій.
− Я – лікар анестезіолог, тому моя робота − в операційній. У 2014−2015 роках я був на ротаціях у мобільних госпіталях і безпосередньо працював із пораненими. Нині це здебільшого організаторська робота та її основна складність полягає у значних обсягах.
Якщо ж говорити про характер поранень, то сьогодні ми маємо справу переважно з наслідками артилерійських обстрілів − осколковими пораненнями. Наголошую – якщо людина мала на собі відповідні засоби захисту, то навіть діставши важкі ушкодження, вона має шанси зберегти життя. Шолом та бронежилет дійсно рятують життя – не нехтуйте ними, прикладів цьому безліч, − говорить військовий медик.
Начальник військово-санітарної летючки розповідає, що з березня залізничне сполучення активно використовується як один із можливих способів медичної евакуації.
− Наша основна мета − доставити пацієнта до тилової госпітальної бази у тому ж стані, у якому він був. Ми не здійснюємо лікування, пацієнти до нас надходять у вже стабільному стані, але маємо забезпечити певні умови. У вагонах були демонтовані деякі елементи конструкції для зручності розміщення. У кожному вагоні є два лікарі, як мінімум чотири медичні сестри, санітари. Маємо необхідне медичне обладнання та медикаменти для надання невідкладної медичної допомоги. Пацієнти забезпечені постільною білизною та продуктами харчування, − зазначає офіцер.
На цих складних етапах всіма дотичними до проведення медичної евакуації створюються максимально-можливі умови безпеки та комфорту, аби шлях до одужання був для захисників України найкоротшим.
