Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
За даними Міжнародної організації з міграції, кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні перевищила 8 млн. Багатьом із них потрібна психологічна підтримка та допомога. Про роботу з переселенцями та вплив війни на психологічне здоров’я суспільства розповів психолог Благодійного фонду «Рокада» (УВКБ ООН) та волонтер ГО «Захист» при соціальному центрі для переселенців Роман Білогривий.
— Від фонду «Рокада» ми їздимо з колегами в місця тимчасового проживання переселенців. Обласна філія фонду надає психологічну та соціальну допомогу внутрішньо переміщеним особам у місті Хмельницькому та області. Є різні формати роботи, найчастіше пацієнти приходять самі на індивідуальні консультації. Групові заняття — найкращий варіант, але наші громадяни часто не готові до цього, не можуть розкритися у групі. Здебільшого проводимо групову роботу для оволодіння навичками опановувати стрес з інформуванням щодо можливості пройти психологічну реабілітацію. Якщо є індивідуальні запити, тоді працюємо безпосередньо з людьми, які потребують психологічної допомоги.
— Чи мають сьогоднішні події в Україні вплив на психіку?
— Однозначно, вплив на свідомість є. Психологічна травма може мати як негативні наслідки, так і стати чинником посттравматичного розквіту. Нині ми переживаємо сильне психологічне навантаження й наше завдання — перетворити це на психологічне зростання, а не зависання у травматичних подіях.
— За якими ознаками можна виявити, що людина потребує психологічної допомоги?
— Краще за саму людину ніхто цього не знає. Є чіткий діагностичний критерій: у період до чотирьох тижнів після травматичної події йдеться про гострий стресовий розлад. За цей час психіка має адаптуватися. Після чотирьох тижнів є чотири блоки симптомів, які вказують на проблеми.
По-перше, це нав’язливі спогади аж до флешбеків, коли людина повністю переноситься у стан травматичної події та втрачає відчуття реальності. Найчастіше в роботі з переселенцями спостерігається саме такий флешбек. Наприклад, коли кипіння чайника нагадує шум літака й людина знов переживає відчуття, як під час бомбардувань. Також це сни-жахіття, що повторюються й відтворюють фрагменти травматичної події.
Другий блок симптомів — це уникнення, коли людина намагається абстрагуватися від травматичної події, не говорити про неї й не згадувати.
Третій блок симптомів — це підвищена нервозність, дратівливість, безсоння.
Четвертий блок — негативне мислення, негативний емоційний фон, що впливає на якість життя. Якщо є хоча б по одному симптому з перших трьох блоків, можна припустити, що в людини посттравматичний стресовий розлад і варто звернутися до психолога. У разі ПТСР допомагати мають і психолог, і психотерапевт, тому що необхідна не лише психотерапія, а й призначення медичних препаратів.
— Чи може людина зарадити проблемі самостійно?
— Кожен може запобігти цим проявам, приділяючи увагу самому собі. Нині в Україні формується суб’єктність, як ідентичність нації, як активність у взаємодії зі світом, як свідома діяльність. Саме на підставі розвиненої суб’єктності відбувається зцілення. З моїх спостережень: що більшою суб’єктністю наділена людина — тобто здатністю до вольових вчинків, усвідомлення себе як людини, що відповідає за своє життя, то менше шансів на формування у неї посттравматичних розладів. Більше шансів пережити війну й нестабільність без згубних наслідків для психіки.
— З якими проблемами нині звертаються?
— Більшість людей звертаються не через травматичні події, а через те, що ці події порушили психологічні питання, що накопичились у людини давно. Я працював із переселенцями з Маріуполя, які втратили все: будинок, друзів, роботу, родину. Ця ситуація змусила їх замислитись: хто я такий без усього, що мене колись оточувало. Війна змушує переосмислити все життя, розставити пріоритети, відповісти на виклики, відбувається ревізія переконань. Іноді люди ухвалюють рішення щодо особистих стосунків, потрапивши під обстріл, коли все життя пролітає перед очима. У кожного нині є можливість вийти з цього періоду сильнішими й ефективнішими.
— Вочевидь, саме тепер формується нова система цінностей?
— Так, люди замислюються: що я ціную? хто я? яка моя роль у цих подіях? Ми спостерігаємо нові способи взаємодії між людьми, українці стали згуртованими й активними, вони готові відстоювати свою позицію та право на життя. Нині не абстрактна держава, а самі люди підтримують і захищають одне одного, це дуже значний здобуток. Ми всі в інформаційному просторі, який змінює нас і запускає психологічні процеси. Не обов’язково потрапити в зону бойових дій, щоб відчути вплив цих трагічних подій. Війна триває, тож реальні наслідки для психіки наших громадян ми побачимо лише згодом, коли ситуація стабілізується. Я вірю, що все пережите стане поштовхом для психологічного зростання, кращої взаємодії між людьми й людини із собою.
