Палата представників США на чолі зі спікером Джонсоном багато місяців до цього її блокувала, проте, зрештою, 20 квітня таки ухвалила довгоочікуване рішення. Тепер, після розгляду…
Військовий експерт, координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець спеціально для АрміяInform прокоментував «методологію» формування резервів командуванням противника.
«Насамперед наведу кілька прикладів.
Починаючи з 16 червня триває перекидання на фронт в Україну зведеної «тактичної групи» 155-й обрмп (Владивосток). Це не цілісна чи сформована «з нуля» БТГр бригади, і навіть не дві. Це, по суті, маршове поповнення для вже розгорнутих в Україні БТГр цієї бригади. Так би мовити, для «заповнення» вакантів. Так от, знаєте, ким комплектувалися вакантні посади в цій «групі»? Не повірите, військовослужбовцями зі складу екіпажів кораблів ТОФу (Тихоокеанського флоту). Причому, що цікаво, ніхто нікого не питав, і моряків нашвидкоруч «переробили» на «морську піхоту» простим наказом «з гори». Служив ти, наприклад, на якомусь морському, ну або, припустимо, базовому тральщику, служив − не тужив, керував чимось у складі БЧ корабля… І тут, раптом, тобі наказують − кидай все і йди освоюй БТР або АГС-17, або взагалі − йди вчись з Д-30 стріляти. Але недовго − тиждень, може − два. Потім − в ешелон і під Попасну чи Сєверодонецьк, там якраз кулеметники та гранатометники закінчилися.
Ще один приклад. У пункті постійної дислокації (ппд) 83-й одшбр (Усурійськ), на базі 83-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади вдв вс рф, досить інтенсивними темпами відбувається формування чергової партії «відкладених самогубців», тобто такого ж маршового поповнення для «доукомплектування підрозділів бригади» та відправлення його в Україну.
Взагалі слід відмітити, що ця бригада під час участі в російсько-українській війні «відзначилася» втратами. Наприклад, у березні нинішнього року заступник комбрига підполковник Віталій Слабцов був «денацифікований» українськими військовими, причому «наглухо». А вже про підлеглий йому особовий склад і говорити нічого. Нині в Україні на Запорізькому напрямку воює одна БТГр зі складу цієї самої 83-ї одшбр, ще дві — «відновлюються», точніше − формуються наново. Ось для їхнього поповнення в Усурійську і комплектують «групу особового складу». Але формують досить своєрідно − із сусідньої частини, з військовослужбовців 101-ї окремої бригади матеріально-технічного забезпечення, що дислокується у тому ж Усурійську.
Виникає логічне запитання, а як же «десант − крилата піхота», «ніхто, крім нас» та інше? Які з ремонтників, техніків, заправників та інших комірників десантники? Цілком собі нормальні, дадуть відповідь вам у органах комплектування гш вс рф. «На м’ясо» − саме те! Тим більше, що починаючи з учорашнього дня 140 таких «денацифікаторів» уже приступили до реактивно-прискореного курсу двотижневого перепрофілювання на «страшно-ілітних росіянських десантників». Вийде в них це, чи ні − справа десята. Вогневе враження з боку ЗСУ зрівняє всіх: і снайпера, і розвідника, і десантника, і водія-автозаправника ПММ.
Відправка в бій вже зведених (а по суті, «збродних») підрозділів вс рф, що нараховують не зрозуміло кого, на мій глибоко суб’єктивний погляд, багато про що говорить. Так, «людського ресурсу» у противника − ще хоч залийся. І комплектувати нові резерви він може довго й у будь-якій кількості. Але ось щодо якості… Тут, зважаючи на все, у росіянців почалися проблеми.
Я цілком припускаю, що з моториста-електрика або там комірника протягом двох тижнів цілком можна зробити щось схоже на морського піхотинця або десантника. При певній уяві й наполегливості, це «як би реально». Але з цього приводу в мене інше запитання. Якщо вони свою «іліту» (а МП і ВДВ − це, безсумнівно, «іліта») вже комплектують таким контингентом, то хто тоді поповнює прості «мотокопитні» (мотострілецькі) та танкові підрозділи? Який туди попадає контингент?
Є ще один нюанс. У принципі «створення» бійця штурмової піхоти з непрофільних військовослужбовців не таке вже й складне заняття, як здається на перший погляд. Автоматичне стрілецьке озброєння, гранатомети, кулемети, міномети, які йдуть до них «у комплекті», основні тактичні прийоми як в обороні, так і в наступі, на рівні відділення-взвод − це не біном Ньютона. Все це цілком можна освоїти за порівняно невеликий час. Виживання на полі бою, звичайно, в такому разі буде низьким. Адже на нього (виживання) безпосередньо впливає практичний досвід і більш тривала, детальна підготовка, яку за два тижні не отримати. Проте отримати «базового» піхотинця з комірника все ж таки можна. Рівень, звичайно, не той, але реально.
А ось як бути, наприклад, з оператором-навідником танка, БМП чи обчислювачем в артилерії? Не кажучи про таких «специфічних» людей, як оператор БПЛА, спеціаліст РЕБ, чи інших, пов’язаних із експлуатацією та бойовим застосуванням високотехнологічних зразків та типів ОВТ? Тут явно двома тижнями та одними-двома бойовими стрільбами не обійтися. Тому, шановні, з певною долею оптимізму констатую, що тенденції у ворожому війську у сфері комплектування з’явилися досить обнадійливі. Що не може не радувати”.
