Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
Військовий експерт, координатор групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець спеціально для АрміяInform прокоментував «методологію» формування резервів командуванням противника.
«Насамперед наведу кілька прикладів.
Починаючи з 16 червня триває перекидання на фронт в Україну зведеної «тактичної групи» 155-й обрмп (Владивосток). Це не цілісна чи сформована «з нуля» БТГр бригади, і навіть не дві. Це, по суті, маршове поповнення для вже розгорнутих в Україні БТГр цієї бригади. Так би мовити, для «заповнення» вакантів. Так от, знаєте, ким комплектувалися вакантні посади в цій «групі»? Не повірите, військовослужбовцями зі складу екіпажів кораблів ТОФу (Тихоокеанського флоту). Причому, що цікаво, ніхто нікого не питав, і моряків нашвидкоруч «переробили» на «морську піхоту» простим наказом «з гори». Служив ти, наприклад, на якомусь морському, ну або, припустимо, базовому тральщику, служив − не тужив, керував чимось у складі БЧ корабля… І тут, раптом, тобі наказують − кидай все і йди освоюй БТР або АГС-17, або взагалі − йди вчись з Д-30 стріляти. Але недовго − тиждень, може − два. Потім − в ешелон і під Попасну чи Сєверодонецьк, там якраз кулеметники та гранатометники закінчилися.
Ще один приклад. У пункті постійної дислокації (ппд) 83-й одшбр (Усурійськ), на базі 83-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади вдв вс рф, досить інтенсивними темпами відбувається формування чергової партії «відкладених самогубців», тобто такого ж маршового поповнення для «доукомплектування підрозділів бригади» та відправлення його в Україну.
Взагалі слід відмітити, що ця бригада під час участі в російсько-українській війні «відзначилася» втратами. Наприклад, у березні нинішнього року заступник комбрига підполковник Віталій Слабцов був «денацифікований» українськими військовими, причому «наглухо». А вже про підлеглий йому особовий склад і говорити нічого. Нині в Україні на Запорізькому напрямку воює одна БТГр зі складу цієї самої 83-ї одшбр, ще дві — «відновлюються», точніше − формуються наново. Ось для їхнього поповнення в Усурійську і комплектують «групу особового складу». Але формують досить своєрідно − із сусідньої частини, з військовослужбовців 101-ї окремої бригади матеріально-технічного забезпечення, що дислокується у тому ж Усурійську.
Виникає логічне запитання, а як же «десант − крилата піхота», «ніхто, крім нас» та інше? Які з ремонтників, техніків, заправників та інших комірників десантники? Цілком собі нормальні, дадуть відповідь вам у органах комплектування гш вс рф. «На м’ясо» − саме те! Тим більше, що починаючи з учорашнього дня 140 таких «денацифікаторів» уже приступили до реактивно-прискореного курсу двотижневого перепрофілювання на «страшно-ілітних росіянських десантників». Вийде в них це, чи ні − справа десята. Вогневе враження з боку ЗСУ зрівняє всіх: і снайпера, і розвідника, і десантника, і водія-автозаправника ПММ.
Відправка в бій вже зведених (а по суті, «збродних») підрозділів вс рф, що нараховують не зрозуміло кого, на мій глибоко суб’єктивний погляд, багато про що говорить. Так, «людського ресурсу» у противника − ще хоч залийся. І комплектувати нові резерви він може довго й у будь-якій кількості. Але ось щодо якості… Тут, зважаючи на все, у росіянців почалися проблеми.
Я цілком припускаю, що з моториста-електрика або там комірника протягом двох тижнів цілком можна зробити щось схоже на морського піхотинця або десантника. При певній уяві й наполегливості, це «як би реально». Але з цього приводу в мене інше запитання. Якщо вони свою «іліту» (а МП і ВДВ − це, безсумнівно, «іліта») вже комплектують таким контингентом, то хто тоді поповнює прості «мотокопитні» (мотострілецькі) та танкові підрозділи? Який туди попадає контингент?
Є ще один нюанс. У принципі «створення» бійця штурмової піхоти з непрофільних військовослужбовців не таке вже й складне заняття, як здається на перший погляд. Автоматичне стрілецьке озброєння, гранатомети, кулемети, міномети, які йдуть до них «у комплекті», основні тактичні прийоми як в обороні, так і в наступі, на рівні відділення-взвод − це не біном Ньютона. Все це цілком можна освоїти за порівняно невеликий час. Виживання на полі бою, звичайно, в такому разі буде низьким. Адже на нього (виживання) безпосередньо впливає практичний досвід і більш тривала, детальна підготовка, яку за два тижні не отримати. Проте отримати «базового» піхотинця з комірника все ж таки можна. Рівень, звичайно, не той, але реально.
А ось як бути, наприклад, з оператором-навідником танка, БМП чи обчислювачем в артилерії? Не кажучи про таких «специфічних» людей, як оператор БПЛА, спеціаліст РЕБ, чи інших, пов’язаних із експлуатацією та бойовим застосуванням високотехнологічних зразків та типів ОВТ? Тут явно двома тижнями та одними-двома бойовими стрільбами не обійтися. Тому, шановні, з певною долею оптимізму констатую, що тенденції у ворожому війську у сфері комплектування з’явилися досить обнадійливі. Що не може не радувати”.
