Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Повномасштабна російська агресія проти України 24 лютого відкрила очі на справжні цілі путіна — знищення української державності, української нації та українського майбутнього. Донесення правди про те, які воєнні злочини здійснює росія в Україні є надважливим завданням. Журналісти американського видання The New York Times дослідили, як фотографії можуть бути свідченням використання російськими окупантами забороненої на міжнародному рівні зброї.
Вдаючись до варварської та старомодної стратегії бойових дій, російські війська засипали українські міста шквалом ракет та інших боєприпасів, більшість з яких можна вважати грубими пережитками холодної війни. І багато з цих боєприпасів є заборонені, згідно з міжнародними договорами.
Неодноразово було доведено, що росія широко використовує зброю, яка вбиває, калічить та знищує без розбору. Це порушення міжнародного гуманітарного права. Російські удари призвели до загиблих і поранених мирних мешканців, включаючи дітей, а також руйнування критичної інфраструктури, як-от шкіл та будинків.
The Times дослідила понад 1000 світлин, зроблених її власними фотожурналістами та фотографами телевізійної служби, які працюють на місцях в Україні, а також візуальні докази, представлені українським урядом та військовими відомствами.
Журналісти Times виявили та класифікували понад 450 випадків, коли в Україні було знайдено зброю або групи зброї. Загалом було понад 2000 впізнаваних боєприпасів, переважна більшість з яких були некерованими.
Масштаб доказів, зібраних і систематизованих The Times, показує, що використання цих видів зброї росією не було обмеженим або аномальним. Фактично, це стало основою стратегії війни країни з початку вторгнення.
Зі зброї, визначеної The Times, понад 210 видів зброї були заборонені міжнародними договорами. Усі, крім кількох, були касетними боєприпасами, включаючи їх суббоєприпаси, які можуть становити серйозну небезпеку для цивільного населення впродовж десятиліть після закінчення війни.
Через труднощі з отриманням вичерпної інформації у воєнний час ці підрахунки є, звісно, заниженими. Міжнародні гуманітарні закони та договори, включаючи Женевські конвенції 1949 року та протоколи до них, вимагають, щоб рушійним принципом війни була військова необхідність, яка зобов’язує всіх комбатантів спрямовувати свої дії на законні військові цілі. Закон вимагає балансу між військовою місією та людяністю.
«Росіяни майже щодня порушують кожен із цих принципів», — сказав Майк Ньютон, професор права Університету Вандербільта, який часто підтримує зусилля з переслідування воєнних злочинів у всьому світі.
«Право війни набагато більш вимогливе, ніж правило простої доцільності та зручності», — сказав професор Ньютон. «Те, що у мене є зброя, не означає, що я можу її використовувати».
Некеровані боєприпаси
Переважна більшість зброї, визначеної The Times, були некерованими боєприпасами, яким бракує точності, і, як наслідок, їх можна використовувати у більшій кількості для знищення однієї цілі. Обидва ці фактори підвищують ймовірність падіння снарядів і ракет у районах, населених цивільними людьми.
Росія значною мірою покладалася в Україні на дальні атаки з некерованою зброєю, як-от артилерія. Для порівняння, західні військові сили майже повністю переобладнали свої арсенали для використання керованих ракет, ракет і бомб і вони навіть розробили комплекти, які можуть перетворити звичайні артилерійські снаряди на точну зброю. Росія може бути обмежена санкціями та експортним контролем, які впливають на її здатність відновлювати запаси сучасної зброї, і більша частина її арсеналу високоточних засобів наведення може бути вичерпана.
Ця некерована російська зброя часів холодної війни здатна стріляти далеко за межі діапазону людського ока — за багато миль за точку, де солдат міг бачити кінцеву ціль. Щоб законно використовувати цю зброю на великій дистанції, росії доведеться використовувати безпілотники або солдатів, відомих як «передові спостерігачі», щоб спостерігати, куди зброя потрапляє, а потім виправляти по радіо. До недавнього часу було мало доказів того, що вони робили це.
«Я думаю, що те, що ми бачимо тут із росіянами, схоже на те, що ви бачили під час Другої світової війни, коли вони просто бомбили людей», — сказав високопоставлений чиновник Міністерства оборони США в інтерв’ю.
«Найбільш дивним є, мабуть, їхня філософія щодо спроби зламати волю чи дух українського народу, просто зрівнявши великі ділянки чи цілі міста», — сказав чиновник, який не мав права публічно говорити про оцінки російської поведінки в Україні. Він додав: «Такий вигляд мала війна, і вони просто повернули її в центрі уваги. І люди, я думаю, в жаху».
Артилерійські снаряди, такі як 122-міліметровий «Град», були створені задовго до винайдення високоточної зброї. Вони були розроблені для того, що називається «насичення вогню» — у якому кілька мобільних установок, кожна з яких може випустити до 40 снарядів приблизно за 20 секунд, можуть запропонувати ту ж вогневу потужність, що й багато десятків більших буксируваних гаубиць. Вони по суті можуть захопити територію боєголовками, які швидко вибухають.
Під час обстрілу ракети компенсують свою порівняльну неточність великим обсягом — покриваючи цілі вибухами.
Боєголовки цієї зброї можуть бути дуже руйнівними. Коли вони вибухають, то виробляють вибухову хвилю, яка може наростати інтенсивністю, коли вона відбивається від будівель, розбиваючи бетон на сусідніх конструкціях та пошкоджуючи внутрішні органи будь-кого поблизу. Гільза боєприпасу розбивається на гострі, як бритва, осколки, які можуть пробити тіла. Як вибухова хвиля, так і осколки можуть бути смертельними на різних відстанях. Ось три поширені типи зброї, які росія використовує в Україні, чиї осколки можуть бути небезпечними для незахищених людей на великих відстанях.
Широке використання
Згідно з аналізом Times, боєприпаси та залишки зброї були знайдені по всій території України, і приблизно п’ята частина ідентифікованих була за межами зон присутності російських військ. Хоча деякі боєприпаси майже напевно використовувалися для авіаударів, багато з них, найімовірніше, були запущені з максимальної дальності, а це означає, що оцінки присутності військ протягом періоду війни, можливо, занижували масштаби загрози для цивільного населення та цивільних структур.
У перші тижні вторгнення росія перенесла багато своїх атак на густонаселені райони з цивільною інфраструктурою. Мова йде про руйнування церков, дитячих садків, лікарень і спортивних закладів, часто за допомогою неточних далекобійних некерованих боєприпасів, які можна було кидати наосліп здалеку, викликаючи уламки, далеко за межами окупованої території.
Головний прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі (Карім Хан. — Ред.) розпочав офіційне розслідування за звинуваченнями у звірствах в Україні. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, комбатанти та командири повинні вживати всіх можливих запобіжних заходів, щоб мінімізувати шкоду цивільному населенню та «цивільним об’єктам», таким як квартири, будинки та інші будівлі та споруди, які не використовуються у військових цілях.
Націлювання на цивільні структури або невибіркове бомбардування густонаселених районів, залежно від обставин удару, може порушувати закони війни або навіть бути воєнним злочином.
Зображення боєголовки, яка б’є по центру дитячого майданчика, хоч і може бути неприємним, не обов’язково доводить, що був скоєний воєнний злочин. Деталі кожного випадку, включаючи намір нападу та навколишні обставини, повинні бути ретельно досліджені. (Наприклад, якщо школа використовувалася як військовий командний центр, її потенційно можна вважати виправданою мішенню згідно з міжнародним правом, хоча це потрібно було б зважити з іншими факторами, наприклад визначити, чи буде напад пропорційним.)
І все ж, за словами експертів, документування доказів потенційних порушень може стати важливим першим кроком у цьому слідчому процесі й може допомогти розповісти історію мирних жителів, які борються на місцях. За їхніми словами, не слід ігнорувати модель широкомасштабних нападів із залученням цивільних осіб та захищених структур, особливо з використанням неточної зброї.
«Це вікно в уявлення про те, як росія дивиться на Україну», — сказав П’єр-Річард Проспер, який був послом США з питань воєнних злочинів за часів президента Джорджа Буша, а також прокурором у справах воєнних злочинів. «І це вікно в те, як Росія дивиться на ймовірність того, що вона буде притягнута до відповідальності за свої дії».
«Це символ, — сказав він, — як російський уряд безкарно діє на багатьох фронтах».
Раз за разом The Times знаходила наочні докази того, що російські війська вели вогонь по районах поблизу легко впізнаваних цивільних будівель. Сотні боєприпасів були виявлені в будинках і багатоквартирних будинках або поблизу них, а десятки — у школах або поблизу них. Також було виявлено зброю поблизу церков, цвинтарів, ферм, медичних установ та кількох дитячих майданчиків.
Касетні боєприпаси
The Times знайшла відмінні залишки касетних боєголовок, розкиданих по Україні — їх фотографували іноді там, де вони приземлилися, а іноді там, де вони були зібрані в купи. Ці касетні боєприпаси — це клас зброї, що включає ракети, бомби, ракети, мінометні та артилерійські снаряди, які розриваються в повітрі і видають менші суббоєприпаси на широку площу.
Хоча деякі з російських суббоєприпасів, які використовуються в Україні, були мінами, призначеними для вбивства людей або знищення танків, вони зазвичай мають форму невеликої протипіхотної зброї, які дешево виготовляються та масово виробляються.
Близько 20 відсотків цих суббоєприпасів не вибухають при ударі і можуть вибухнути потім. Ряд неурядових організацій повідомили про поранення та загибелі в Україні внаслідок касетних боєприпасів. У лютому Хьюман Райтс Вотч заявила, що російська балістична ракета з суббоєприпасами вдарила поблизу лікарні у Вугледарі, в результаті чого четверо мирних жителів загинули й 10 дістали поранення, у тому числі медичні працівники, а також була пошкоджена лікарня, машина швидкої допомоги та інші транспортні засоби.
Того ж місяця, за даними правозахисної організації, російські війська обстріляли житлові райони Харкова з касетних боєприпасів, убивши щонайменше трьох мирних жителів. Amnesty International повідомила, що вантажна ракета скинула бомби на ясла та садок в Охтирці в результаті нападу, внаслідок якого загинули троє людей, у тому числі дитина, і ще одна дитина була поранена.
У квітні Генеральна прокуратура України, яка розслідує потенційні воєнні злочини, повідомила, що чоловік у селі Мала Костромка підібрав нерозірваний суббоєприпас, який потім зірвався та убив його. У травні відомство заявило, що російські війська застосували касетні боєприпаси в селі в Дніпропетровській області, імовірно, вбили одну людину.
Артилерійська ракета «Ураган» 9М27. Це один із найпоширеніших касетних боєприпасів, які росія використовує в Україні, і він містить до 30 фугасних бомб.
Суббоєприпаси
Після вторгнення рф 24 лютого дані вказують на майже виняткове використання суббоєприпасів російськими військами.
The Times ідентифікувала цю зброю за фотографіями скелетних залишків порожніх ракетних боєголовок, а також зображеннями нерозірваних бомб, які вони залишили — деякі з них були розроблені для знищення бронетехніки, а інші — для вбивства людей.
Було знайдено щонайменше 60 касетних суббоєприпасів.
Касетні боєприпаси в цивільних районах
The Times визначила детально цивільні райони, де були випадки застосування касетних боєприпасів. Це поблизу невійськових будівель. Це багатоквартирні будинки, магазини, склади, парки, дитячі майданчики, школи, церкви, кладовища та меморіали, лікарні, медичні установи, сільськогосподарські споруди та ферми. Оскільки деякі візуальні докази — як у центрах міст, так і в невеликих селах — не включали чітких прикладів цивільних будівель чи орієнтирів, цей підрахунок також є заниженим. The Times не включала інфраструктуру, як-от дороги чи мости.
Щонайменше 30 касетних боєприпасів, включаючи суббоєприпаси, були знайдені поблизу районів з цивільною інфраструктурою.
Інші види зброї
The Times визначила іншу зброю, яку міжнародне гуманітарне співтовариство широко зневажає: ручну гранату, яка використовується як мініпастка, протипіхотна міна, залишки запальної зброї та групу флешетів.
Також було знайдено кілька видів іншої потенційно проблемної зброї.
Наприклад, ручну гранату, замасковану під зім’яту чашку для кави, українці знайшли біля свого будинку в селі Залісся під Броварами. Зброя потенційно порушує Конвенцію про певні види звичайної зброї, яка обмежує використання мініпасток у вигляді, здавалося б, нешкідливих переносних об’єктів, які можуть вибухнути, якщо їх порушити або наблизитися.
Міна ПОМ-3 також заборонена міжнародним гуманітарним законодавством; вона може вбивати й калічити мирних жителів ще довго після закінчення війн. Українські військові повідомили, що знайшли такі міни в Харківській та Сумській областях. Це новий тип зброї, оснащений датчиками, які можуть визначати, коли люди йдуть поблизу — на відміну від старих типів фугасних мін, які зазвичай вибухають, коли люди наступають на них або порушують прикріплені дроти. Україна є однією зі 164 країн, які підписали договір 1997 року про заборону використання протипіхотних мін і зобов’язалися очистити їхні запаси, тоді як росія відмовилася приєднатися до нього.
POM-3 зазвичай запускається ракетою, а потім з парашутом повертається на землю. Там він чекає, поки не відчує людину поблизу, а потім запускає невелику вибухову боєголовку, яка може детонувати в повітрі. Уламки можуть бути смертельними для когось на відстані до 50 футів. У квітні HALO Trust, британсько-американська некомерційна організація, яка вилучає вибухонебезпечні залишки зброї після збройних конфліктів, заявила The Times, що «це створює загрозу, на яку ми не маємо відповіді».
Маленькі шестикутні циліндри з терміту — запальна сполука, яка використовується в деяких російських ракетах і бомбах, які розриваються в повітрі, витікаючи палаючими паличками терміту на землю внизу. Міжнародне право спеціально забороняє їх використання поблизу цивільних районів.
Флешети, по суті крихітні сталеві стріли, випущені з певних типів снарядів. Їх використання не обов’язково порушує міжнародне гуманітарне право, але зброя потенційно може порушити закони війни, якщо вважатиметься, що вона завдає непотрібних страждань або якщо буде використовуватися в цивільних районах через її невибірковий, смертельний характер.
Навіть керовані боєприпаси, які зазвичай не заборонені, потенційно можуть порушити міжнародне гуманітарне право, якщо вони використовуються для шкоди цивільному населенню або структурам без виправданої військової цілі. The Times знайшла докази більш ніж дюжини керованої зброї в цивільних місцях.
The Times знайшла візуальні докази понад 120 ракет, бомб, снарядів та інших боєприпасів в Україні, які не спрацювали або були залишені. За словами експертів, це, безумовно, лише верхівка айсберга, вони стверджують, що належне очищення від цієї зброї триватиме роки.
Залишки боєприпасів не тільки становлять небезпеку для цивільного населення, якщо вони несподівано вибухають, але також можуть завдати шкоди довкіллю, забруднюючи питну воду, ґрунт і повітря, іноді викликаючи хворобу або вбиваючи людей. За словами експертів, вони можуть перешкоджати відновленню після завершення бойових дій, оскільки люди іноді не можуть повернутися до своїх домівок або не можуть отримати доступ до основних послуг.
У квітні HALO (Організація з підтримки життєдіяльності в небезпечних зонах) повідомила The Times, що майбутні зусилля з видалення вибухівки в Україні потребуватимуть приблизно такої ж кількості працівників, як і під час нещодавньої операції в Афганістані, який постраждав від десятиліть конфлікту.
Нерозірвані боєприпаси становлять серйозну й постійну загрозу навіть через десятиліття після воєн. У Сирії міни, залишки вибухівки та зброя, що не розірвалась, були основною причиною дитячих жертв минулого року, що становило близько третини зареєстрованих поранень і смертей і залишило багатьох дітей назавжди інвалідами.
У Лаосі, де Сполучені Штати широко використовували касетні боєприпаси під час війни у В’єтнамі, після конфлікту залишилося від 9 до 27 мільйонів нерозірваних суббоєприпасів, що спричинило понад 10 000 жертв серед цивільного населення, за даними Дослідницької служби Конгресу. Понад століття після Першої світової війни нерозірвані снаряди все ще покривають частини Європи, де точилися бої. Деякі зони досі не заселені, оскільки вважаються небезпечними.
Окрім запуску зброї, яка не вибухнула в Україні, росія також атакувала місцеві склади зброї, викликаючи пожежі та вибухи, які зазвичай можуть кинути сотні пошкоджених та нестабільних боєприпасів у навколишні райони.
Підготував Єгор Брайлян за матеріалом американського видання The New York Times
